Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Заводського районного суду міста Запоріжжя від 29 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця м. Запоріжжя, на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України – на 2 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України – на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року вирок Заводського районного суду міста Запоріжжя від 29 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, у 2010 році в місті Запоріжжі із автомобілів потерпілих таємно викрав: 5 лютого поблизу будинку № 14 по вул. Редакційній – автомобільну магнітолу "Піонер", заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 800 грн.; 16 лютого поблизу будинку № 70 по вул. Гончара – майно та гроші потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 620 грн.; поблизу середньої школи № 75 по вул. Історичній – майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 640 грн.

Крім того, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 15 лютого 2010 року о 6 годині 40 хвилин в салоні трамвая маршруту № 5 в районі зупинки "Мартени" у м. Запоріжжі з кишені куртки ОСОБА_9 таємно, повторно викрав майно та гроші останнього на загальну суму 160 грн.

Також ОСОБА_5 визнано винуватим ще й у тому, що він 16 лютого 2010 року приблизно о 18 годині вчинив замах на таємне викрадення харчових продуктів та пляшки алкогольного напою, на загальну суму 136 грн. 81 коп. з приміщення магазину "Продукти–172" ТОВ АТБ "Маркет" по вул. Історичній, 22 у м. Запоріжжі, однак злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони вказаного магазину.

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, та невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступені тяжкості вчинених ним злочинів та його особі, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області та вважав за необхідне задовольнити її, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до фактичних обставин, встановлених судом, дії засудженого ОСОБА_5 за ч.ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК України, кваліфіковано правильно, що у скарзі прокурора не заперечується.

Твердження прокурора про те, що суд призначив ОСОБА_5 покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, є безпідставними.

Вирішуючи це питання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і призначив ОСОБА_5 покарання в межах санкцій частин статей, за якими його засуджено, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та всіх обставин справи. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Крім того, суд призначив ОСОБА_5 саме таке покарання, яке в судових дебатах у своїй промові просив призначити прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні, не наполягав на призначенні суворого покарання. Це підтверджується даними протоколу судового засідання (т. 2 а.с. 17). Цими ж даними спростовуються посилання прокурора в касаційній скарзі, на невідшкодування ОСОБА_5 матеріальних збитків потерпілим. Також слід зазначити, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, не наполягав на призначенні більш суворого покарання.

Не ґрунтуються на законі доводи прокурора про необхідність урахування попередньої судимості ОСОБА_5 при призначенні останньому покарання.

З матеріалів справи видно, що вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2007 року ОСОБА_5 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та від відбування якого його звільнено з випробуванням та встановленням іспитового строку на 1 рік. У справі не містяться дані про те, що ОСОБА_5 протягом визначеного судом іспитового строку вчинив новий злочин або не виконав покладені на нього обов’язки. За таких обставин, засуджений, відповідно до ст. 89 КК України є особою, що не має судимості.

З вищевикладених підстав, з установчої частини вироку та ухвали апеляційного суду, в порядку ст. 395 КПК України, слід виключити відомості про судимість ОСОБА_5 за вироком Заводського районного суду м Запоріжжя від 16 липня 2007 року.

Твердження прокурора про істотні порушення вимог кримінально процесуального законодавства, допущені судом першої інстанції при постановленні вироку, не можна визнати обґрунтованими, оскільки та обставина, що судом не розв’язано цивільний позов потерпілого ОСОБА_6, не є підставою для скасування судових рішень та не позбавляє ОСОБА_6 права звернутися в суд в порядку цивільного судочинства.

Проте, в порядку ст. 395 КПК України, з мотивувальної частини вироку слід виключити висновок суду щодо задоволення цивільного позову ОСОБА_6

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів –

касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України вирок Заводського районного суду міста Запоріжжя від 29 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 – змінити. З вступної частини судових рішень виключити відомості про судимість ОСОБА_5 за вироком Заводського районного суду м Запоріжжя від 16 липня 2007 року.

З мотивувальної частини вироку виключити висновок суду щодо задоволення цивільного позову ОСОБА_6