Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 7 червня 2010 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 12 660 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 грн. – на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2010 року вирок Пролетарського районного суду Донецької області від 7 червня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 23 вересня 2009 року приблизно о 3 годині в стані алкогольного сп’яніння з проникненням в охоронюваний сторожовими собаками двір будинку АДРЕСА_1 незаконно заволодів належним потерпілому ОСОБА_7 автомобілем марки "Ніссан" державний номер НОМЕР_1.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилається на:

• істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону допущені на досудовому слідстві, зазначаючи, що воно проведено неналежною особою, та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що апеляційний суд не дав відповіді на всі доводи його апеляції;

• неправильне застосування кримінального закону, а саме – неправильну кваліфікацію дій засудженого за ознакою проникнення;

• невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступені тяжкості вчиненого ним злочину та його особі;

• неправильне вирішення цивільного позову.

Скаржник просить лише перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 на ч. 1 ст. 289 КК України та призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень щодо ОСОБА_6 без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за викладених у вироку обставин, доведена об’єктивними доказами, зібраними у передбаченому законом порядку, і належним чином оціненими судом.

З них вбачається, що засуджений ні на досудовому слідстві ні в судовому засіданні не заперечував факту заволодіння автомобілем, належним ОСОБА_7, із двору приватного будинку останнього. Такі показання засудженого підтверджені сукупністю інших доказів по справі, яким суд дав належну оцінку.

Отже, висновки суду про те, що засуджений незаконно заволодів транспортним засобом, сумнівів у колегії суддів не викликає.

Твердження захисника ОСОБА_5 у касаційній скарзі про те, що на досудовому слідстві докази щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його було засуджено, зібрані з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме – розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу, спростовано матеріалами справи.

З них видно, що аналогічні твердження захисника були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Розглядаючи апеляції захисника та прокурора, апеляційний суд ретельно вивчив усі доводи апеляцій, проаналізував їх і зіставив з наявними у справі матеріалами та з дотриманням вимог ст. 377 КПК України, виніс ухвалу, де зазначено суть апеляцій та докладні мотиви прийнятого судом рішення, також в ній містяться підстави, з яких доводи апеляцій скаржників визнано необґрунтованими. З указаної ухвали видно, що вищезазначені твердження захисника ОСОБА_5 щодо істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, визнані такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цього питання апеляційний суд належним чином мотивував. В касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 не наведено інші, не досліджені апеляційним судом докази, якими б спростовувались висновки суду апеляційної інстанцій за обговорюваними твердженнями.

За таких обставин немає підстав вважати, що на досудовому слідстві та під час розгляду справи щодо ОСОБА_6 апеляційним судом, було допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.

Доводи захисника у касаційній скарзі про те, що дії ОСОБА_6 неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки вважає, що засуджений не проникав у інше сховище, не є переконливими.

По справі встановлено, що засуджений, хоча й бував неодноразово на подвір’ї потерпілого, оскільки спілкувався з його сином, однак у день вчинення злочинних дій, без будь якого дозволу та із наміром незаконного заволодіння автомобілем, через хвіртку, проник на огороджену парканом й охоронювану сторожовими собаками територію двору приватного будинку ОСОБА_7, де останній залишав на ніч автомобіль, та протиправно вилучив із двору вищевказаний автомобіль.

За таких обставин дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України за ознакою проникнення в інше сховище, кваліфіковано правильно й підстави для їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 289 КК України відсутні.

Покарання, призначене ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для застосування ст. 75 КК України, як на тому наполягає захисник ОСОБА_5, не вбачається.

Посилання захисника в касаційній скарзі на відсутність у вироку належних обґрунтувань щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди позбавлені підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 було пошкоджено автомобіль потерпілого, вартість проведення ремонтних робіт якого визначена у відповідних довідках (а.с. 164). Саме таку суму на відшкодування матеріальної шкоди стягнуто із засудженого.

Отже, рішення суду про відшкодування потерпілому матеріальної шкоди не можна визнати незаконним і необґрунтованим, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5

Перевіркою матеріалів справи не встановлено процесуальних порушень при дослідженні і оцінці наведених у вироку доказів, які ставили б під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину.

Підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_5 не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів –

вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 7 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 – без задоволення.