Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 20 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області на постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 4 серпня 2010 року, якою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 12 лютого 2008 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а кримінальну справу щодо нього закрито.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він 26 лютого 2010 року біля Центрального універмагу у м. Нова Каховка Херсонської області незаконно придбав для власного вживання особливо небезпечну речовину опій ацетильований вагою 0,105 г, яку незаконно зберігав при собі до вилучення у цей же день працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону. Вважає, що ОСОБА_5 звернувся до лікувального закладу з метою уникнути кримінальної відповідальності, тому суд безпідставно звільнив його від кримінальної відповідальності. Просить скасувати постанову і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 309 КК України та роз’яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) , особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з’ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, у ОСОБА_5 виявлені ознаки опійної наркоманії, в період часу вчинення злочину він страждав наркотичною залежністю, від якої потребував лікування.

Згідно з довідкою Херсонської обласної психіатричної лікарні від 21.05.2010 р. та епікризу з історії хвороби ОСОБА_5, він перебував на стаціонарному лікуванні у цій лікарні з 02.04.2010 р. по 27.04.2010 р. з приводу психічного та поведінкового розладу внаслідок вживання опіатів.

Оскільки ОСОБА_5 визнав вину, пройшов курс лікування від наркоманії до початку судового слідства, суд дійшов вірного висновку, що він це зробив добровільно.

Крім того, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважав, що ОСОБА_5 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України (а.с. 110).

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, постанову Новокаховського міського суду Херсонської області від 4 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.