Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 20 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 липня 2010 року, якою

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судиму,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172, ч. 1 ст. 272 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям, а кримінальну справу щодо неї закрито.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалася у тому, що вона, будучи приватним підприємцем, яка займається у Сторожинецькому районі підприємницькою діяльністю з розпилу лісу, що відноситься до робіт з підвищеною небезпекою, та будучи наділеною повноваженнями щодо прийняття на роботу й звільнення з роботи працівників, протягом березня-червня 2010 року використовувала найману працю ОСОБА_6, ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_8 без укладення з ними трудових угод. Зазначеними діями ОСОБА_5 грубо порушила норми законодавства про працю та правила безпеки виконання робіт з підвищеною небезпекою.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону. Посилається на те, що особа не може бути звільнена за дійовим каяттям у випадку вчинення нею декількох злочинів. Просить скасувати постанову і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Разом із тим, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 вчинила декілька злочинів, один із яких передує другому у часі. Так, у березні 2010 року вона прийняла на роботу без належного оформлення трьох осіб, у тому числі неповнолітнього, чим істотно порушила їх трудові права, позбавивши соціальних гарантій. Залучаючи протягом чотирьох місяців до робіт з підвищеною небезпекою працівників, які не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці щодо виконання робіт з підвищеною небезпекою, не мали посвідчень на право виконання робіт на деревообробних верстатах, вона не забезпечила найманих працівників належними і безпечними умовами праці, використовувала верстати, які не відповідали існуючим нормам і правилам, чим створила загрозу їх життю та здоров’ю.

Крім того, у матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_5 відшкодувала заподіяну шкоду внаслідок грубого порушення трудових прав.

Тому колегія суддів вважає, що суд, звільнивши ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям, неправильно застосував кримінальний закон.

На підставі наведеного постанова суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального закону .

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.