Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 20 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Сумської області на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

1989 року народження, неодноразово судимого,

останній раз 14.06.2007 р. за ч. 2 ст. 186 КК України

на 3 роки позбавлення волі, звільненого 03.04.2010 р.

за відбуттям покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ОСОБА_6,

1987 року народження, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням обов’язку, передбаченого п. 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у тому, що вони 14 квітня 2010 року у м. Конотопі, зустрівши на вулиці неповнолітнього ОСОБА_7, вимагали в нього мобільний телефон, при цьому цькували на нього собаку породи стафордширський тер’єр, яка була без намордника, після чого відкрито викрали мобільний телефон вартістю 728 грн.

У касаційній скарзі прокурор посилається на безпідставне застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_5 та ст. 75 КК України до ОСОБА_6. Вважає, що суд не в повній мірі врахував особи винних та тяжкість вчиненого злочину. Указує, що суд порушив вимоги ст. 334 КПК України, не вказавши конкретно предмет грабежу, а саме модель мобільного телефону, та не зазначивши яким чином засуджені розпорядилися викраденим телефоном. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи у касаційній скарзі прокурора про те, що суд, зазначивши у вироку, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відкрито викрали у ОСОБА_7, мобільний телефон вартістю 728 грн., не вказав при цьому модель викраденого телефону, чим істотно порушив кримінально-процесуальний закон, є безпідставними.

У даному випадку нечітке формулювання обвинувачення не вплинуло на суть обвинувачення, визнаного судом доведеним, на кваліфікацію дій засуджених, й не потягло призначення необґрунтованого покарання. Тому зазначена неточність не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та не тягне безумовного скасування судового рішення.

Як видно з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засуджених. Зокрема, суд узяв до уваги визнання вини та щире каяття засуджених, позитивні характеристики, молодий вік, відсутність у ОСОБА_6 попередніх судимостей, добровільне відшкодування завданої шкоди, а також думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні. Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 186 КК України, а ОСОБА_6 - без ізоляції від суспільства, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Обране судом покарання є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених й попередження нових злочинів.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без зміни.