5-10км11 Про незаконне заволодіння транспортним засобом та шахрайське заволодіння грошовими коштами - 20.01.2011 Прийняття

розглянула у судовому засіданні 20 січня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва Безкоровайного В.Д. на вирок Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року.

Зазначеним вироком -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України, з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, до покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі; за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України, з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк терміном в 3 роки з покладенням обов"язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року вирок відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 залишено без зміни.

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 засуджено за вчинення наступних злочинів.

Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, 24.01.2009 року, приблизно о 22 годині, перебуваючи по вул. Червоноармійській, 9/2 в м. Києві, незаконно заволоділи автомобілем марки "Subaru" моделі "Tribeca", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав ТОВ "РЕ прожект девелопмент", балансовою вартістю 222036 грн. 14 коп., чим заподіяли останньому великої матеріальної шкоди, після чого викраденим розпорядились на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_6 приблизно в квітні 2009 року, перебуваючи в м. Києві, з метою заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_3, повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про те, що йому потрібні грошові кошти на розвиток своєї господарської діяльності та переконав потерпілого у необхідності та вигідності передачі йому коштів. 06.05.2008 року, приблизно о 12 год. 45 хв., ОСОБА_6 перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, отримав від ОСОБА_3 15000 доларів США, що становило 75700 гривень по курсу національного банку України, які привласнив.

У касаційній скарзі заступник прокурора м. Києва ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_6, ОСОБА_4 у зв"язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок м"якості, посилаючись на ту обставину, що судом першої інстанції не вмотивовано застосування ст. 69 КК України засудженим, при призначенні покарання не в повній мірі враховано ступінь та характер суспільної небезпеки, тяжкість вчинених злочинів, невизнання ОСОБА_6 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, не враховано роль та ступінь участі ОСОБА_4 у вчиненні злочину при застосуванні до останнього ст. 75 КК України. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані порушення закону і залишив вирок районного суду без змін.

На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 було подано заперечення, в яких захисник просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вважаючи вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими. Надав документи, які свідчать, що на даний момент у ОСОБА_4 на утриманні знаходяться батьки пенсіонери, дружина, малолітня дитина.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, пояснення захисника в інтересах ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_4, які проти скарги заперечують, потерпілого ОСОБА_3, який вважає скаргу прокурора такою, що підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також правильність кваліфікації їх дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про немотивоване застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, при вирішенні питання про застосування ст. 69 КК України до засуджених, у судовому рішенні навів декілька обставин, що пом"якшують покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину.

Що ж стосується доводів прокурора про м’якість призначеного засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Покарання засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_4 призначено з урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особи.

Згідно матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував, є потерпілим згідно Закону Республіки Казахстан "Про соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок ядерних досліджень на Семипалатинському дослідному полігоні", має на утриманні неповнолітню дитину, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, розкаявся у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 289 КК України.

Засуджений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував, характеризується позитивно, працює, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, на момент перевірки касаційної скарги щодо нього має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження.

Судом враховано часткове відшкодування засудженими завданої шкоди.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, взявши до уваги його явку з повинною, щире каяття у вчиненому, перше притягнення до кримінальної відповідальності, добровільне відшкодування частини завданого збитку, а також ті обставини, що він має постійне місце проживання, роботи, позитивно характеризується.

Отже, з урахуванням усіх вказаних обставин та особи ОСОБА_4 суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим обґрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК.

Тому доводи прокурора про те, що зазначені вище обставини та дані про особу засудженого не є достатніми для звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Оскільки порушень вимог кримінального закону, які б тягнули безумовне скасування вироку суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 судами першої та апеляційної інстанції у справі не допущено, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва Безкоровайного В.Д. залишити без задоволення, вирок Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 серпня 2010 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 – без зміни.