Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Пойди М.Ф.

суддів: Квасневської Н.Д., Марчук Н.О.

за участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 25 січня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.06.2010 р. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18.08.2010 року.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 366 КК України до штрафу у сумі 810 грн.

На підставі ст. 80 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, а порушену щодо нього кримінальну справу за ч.1 ст. 366 КК України провадженням закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 18 серпня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ "Експерттранском", виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи уповноваженим на здійснення оцінки майна та майнових прав на підставі відповідного сертифікату, виданого Фондом держмайна України, та договору, укладеного 16 червня 2005 року з в.о. директора Тернопільського ДКВП "Залізничник" ОСОБА_2, діючи як оцінювач, провів незалежну оцінку вартості вбудованого приміщення ательє та основних засобів за адресою м.Тернопіль, вул.Малишка, 1, що належить ДКВП, загальною площею 169,8 кв.м. з метою визначення ринкової вартості названого об’єкту для подальшого відчуження.

ОСОБА_1, будучи службовою особою, умисно, в інтересах третіх осіб, що не встановлені слідством, всупереч вимогам ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 року, п.п.8, 11, 12, 36, 37, 40, 50, 51, 52, 53, 54, 56, 59, 60 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (1440-2003-п) , п.п.6, 8, 19, 20 Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна" (1442-2004-п) , п.38 Методики оцінки майна, вніс в офіційний документ завідомо неправдиві відомості – знаючи, що оцінюваний об’єкт ним не оглядався, склав завідомо неправдивий звіт від 22 червня 2005 року про оцінку його вартості, який в подальшому було використано для продажу об’єкту через аукціон Західною універсальною товарною біржею розвитку ринку відповідно за 271847,52 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням кримінально-процесуального закону. Посилається на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, поверховий розгляд справи в апеляційному суді. Зазначає, що суд не взяв до уваги те, що діяння, за яке він засуджений, не є злочином.

Вважає, що складений ним висновок не є офіційним документом, а в пред’явленому обвинуваченні не конкретизовано, виконуючи які функції (директора чи оцінювача) виконував засуджений як службова особа.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на доказах, встановлених з дотриманням процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 366 КК України, так як він, будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерттранском" та службовою особою, від імені очолюваного ним Товариства 16.06.2005 року уклав договір №52/05-Л з Тернопільським ДКВП "Залізничник" на проведення незалежної оцінки вбудованого приміщення ательє по вул. Малишка 1 в м. Тернопіль та 22.06.2005 року склав і підписав неправдивий Звіт про оцінку майна від імені організації, яку він представляв і який завірено печаткою даного Товариства.

Посилання засудженого на відсутність в його діях складу злочину є непереконливим та безпідставним, так як кримінальна відповідальність за службове підроблення настає незалежно від того, чи призвели дані дії до нанесення шкоди державі, підприємству, чи ні.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, не знайшли свого підтвердження. Як видно зі змісту ухвали, апеляційний суд навів мотиви на спростування доводів апеляції.

З вироку убачається, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.