Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор’євої І.В.

суддів: Сахна Р.І., Єлєніної Ж.М.

за участю прокурора Казнадзея В.В.

потерпілого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 січня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2010 року,

вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 червня 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_2 засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_2 близько 20 години ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дрогобич на вул. Трускавецькій, керуючи власним автомобілем "Сузукі Гранд Вітара", р.н. НОМЕР_1, рухаючись із швидкістю понад 120 км/год в напрямку центральної частини міста, проявивши злочинну недбалість, порушивши вимоги Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , перевищив максимальну швидкість руху, недотримав безпечного бокового інтервалу до автомобіля, який рухався у зустрічному напрямку, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, після виконання обгону транспортних засобів, що рухалися в попутному напрямку, під час повернення на свою смугу руху, втратив керованість своїм автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем марки "Шеврове-Авео", р.н. НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_5. В результаті зіткнення вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місті події.

Вироком апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2010 року вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 червня 2010 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення засудженому покарання скасовано, та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

У касаційній скарзі прокурор, вказуючи що апеляційним судом при винесенні вироку було порушено норми кримінально-процесуального закону, а саме, при скасуванні апеляційним судом вироку суду першої інстанції та призначенні засудженому більш суворого покарання, суд в порушення вимог ст. 335 КПК України, не зазначив у резолютивній частині вироку кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним. Просить вирок апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2010 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2010 року змінити та пом’якшити призначене йому покарання застосувавши ст. ст. 69, 75 КК України. Зазначає, що судом не враховані дані про його особу, які містяться у матеріалах справи, зокрема, позитивні характеристики, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також те, що він внаслідок аварії став інвалідом 2 групи.

У касаційній скарзі захисник засудженого – адвокат ОСОБА_3 вказує, що вирок апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 є суворим та несправедливим. Також зазначає, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєному злочині, щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відшкодував частину збитків потерпілим, має на утриманні вагітну дружину та перебуває у важкому матеріальному становищі. Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 змінити та пом’якшити йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, потерпілого ОСОБА_1, які, кожен окремо, просили суд касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни, пояснення засудженого на підтримання поданих ним та його захисником скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а касаційні скарги засудженого та його захисника слід задовольнити з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені порушення Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що призвело до загибелі людини, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів та є правильним. Дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України. Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, як зазначає у своїй касаційній скарзі прокурор, не встановлено.

Проте, у матеріалах справи містяться дані про особу засудженого, які безпідставно не взято до уваги судом апеляційної інстанції. Зокрема, позитивні характеристики, щире каяття ОСОБА_2 те, що він до кримінальної відповідальності притягається вперше, вжив заходів, спрямованих на відшкодування завданої ним потерпілим шкоди, мав на час розгляду судом апеляційної інстанції дружину на 9 місяці вагітності, а на даний час на його утриманні є четверо неповнолітніх дітей, визнаний інвалідом 2 групи.

Виходячи з викладеного, конкретні обставини справи та особу засудженого, колегія суддів дійшла до висновку, що зазначені обставини справи дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2010 року змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання, призначеного йому апеляційним судом за ч. 2 ст. 286 КК України, з випробуванням – встановивши йому іспитовий строк три роки, з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживаня, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.