Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Пойда М.Ф.

суддів - Марчук Н.О., Швеця В.А.

з участю прокурора - Шевченко О.О.

розглянула в судовому засіданні 25 січня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2010 року щодо нього.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше неодноразово судимого, останній раз 11 листопада 1998 р. за ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 145, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 123, ст. 93 п. "е", п. "ж", п. "і", ст. 17, ч. 1 ст. 145, ч. 2 ст. 140, 42, 43 КК України (в редакції 1960 р. ) на 10 років позбавлення волі, звільненого 23 листопада 2005 року умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 8 місяців 19 днів, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього певних обов’язків.

05 листопада 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області за апеляцією потерпілої скасував вказаний вирок в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_1 призначив покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 15 грудня 2009 р. таємно, повторно, шляхом вільного доступу через відчинені двері проник до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно, повторно викрав чуже майно, належне потерпілій ОСОБА_2, загальною вартістю 13 365 грв. 62 коп.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду, залишити йому покарання, призначене судом 1-ї інстанції, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, посилаючись на те, що апеляційний суд не врахував пом’якшуючих його покарання обставин і призначив надмірно суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Суди першої і апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини вчиненого засудженим злочину.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України відповідає встановленим обставинам і у скарзі не оспорюється.

Доводи скарги засудженого про те, що апеляційний суд призначив йому надмірно суворе покарання, не ґрунтуються на матеріалах справи.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та обставини, що пом’якшують покарання.

При цьому апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_1 покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням і постановляючи свій вирок в цій частині, зазначив, що висновки місцевого суду щодо пом’якшуючих покарання обставин, зокрема про часткове відшкодування завданої шкоди, не відповідають матеріалам справи, навівши відповідні мотиви прийняття такого рішення.

Крім того, апеляційний суд, врахувавши пом’якшуючу обставину – щире каяття та зокрема наявність на утриманні малолітньої дитини, призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України.

Вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, колегія суддів підстав не знаходить.

Порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2010 року щодо нього - без зміни.