Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 27 січня 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 жовтня 2009 року.

Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 29 червня 2004 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 289 КК України, ухвалою Верховного суду України від 10 лютого 2005 року покарання знижено до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 24 квітня 2007 року звільнено за відбуттям строку покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ст. 395 КК України – на три місяці арешту. На підставі ст.ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки один місяць.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_6 щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком суд першої інстанції встановив, що в ніч з 25 на 26 червня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, повторно, за попередньою змовою групою осіб, проникли у приміщення магазину-кафетерію "Сармат", що розташований в селі Кротівщина Великобагачанського району Полтавською області, звідки викрали сигарети "Бонд", "ЛМ", "Честер", кофе "Нескафе", інші товарно-матеріальні цінності та гроші з каси, чим спричинили збитки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на загальну суму 4930 грн. 59 коп., а також з грального автомату, який знаходився в приміщенні магазину і належить ТОВ "Юп-Гейм", викрали кошти призового фонду в сумі 800 грн.

26 червеня 2008 року ОСОБА_5, умисно, маючи намір ухилитися від встановленого судом адміністративного нагляду щодо нього і заборону виїжджати за межі Великобагачанського району Полтавської області, самовільно, без дозволу органів внутрішніх справ виїхав в с. Веселе Судацького району Автономної Республіки Крим, потім в м. Лозова Харківської області, де був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_5 за ст. 395 КК України було скасовано і в цій частині направлено на додаткове розслідування, призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України – чотири роки позбавлення волі. З вироку виключено застосування до ОСОБА_5 ст.ст. 70, 72 КК України.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений просить судові рішення змінити та звільнити його від покарання. Свою вимогу мотивує тим, що визнає вину, розкаюється у вчиненні злочину, за місцем позбавлення волі характеризується позитивно, виконує всі вимоги адміністрації, зайнявся самоосвітою.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого доводи, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджуються дослідженими і належно оціненими судом доказами і в касаційній скарзі засудженим не оспорюється.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, характеризується посередньо. У відповідності до ст. 66 КК України, судом правильно враховано обставиною, що пом’якшує покарання – наявність ознак психічного захворювання та залишкових змін після перенесеного туберкульозу легень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для пом’якшення покарання чи застосування інституту звільнення від покарання - не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394, 395 КПК України, колегія суддів, -

вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 жовтня 2009 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.