Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Матієк Т.В., Романець Л.А.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 04 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 30 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2013 року.

Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 30 квітня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Вироком вирішено питання щодо цивільного позову та про речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 07 серпня 2012 року близько 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-2101, д.р.н. НОМЕР_1 рухаючись в смт Диканька Полтавської області по головній дорозі по вул. Леніна та здійснюючи поворот ліворуч з вул. Пушкіна на вул. Ціолковського, в порушення вимог п.п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не переконався у безпечності даного маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мотоциклом "HONDA 954 RR", д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку по головній дорозі по вул. Пушкіна. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою смерть потерпілого на місці ДТП.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2013 року зазначений вирок суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить змінити судові рішення, пом'якшити призначене засудженому покарання та застосувати відносно нього положення ст. 75 КК України і звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням. Зазначає, що судами належним чином не враховано особу засудженого, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має позитивні характеристики.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому зазначає, що судами належним чином не враховано обставини справи та наслідки злочину, його думку як потерпілого щодо розміру призначеного покарання, а також, що судами безпідставно вказано на щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається, що судами не враховано тяжкість вчиненого злочину та дані про особу засудженого, безпідставно зазначено на щире каяття.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України та доведеність його вини у вчиненні зазначеного злочину у касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, при призначенні засудженому покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував: конкретні обставини справи, зокрема і ті, на які посилаються в касаційних скаргах, як захисник, так і потерпілі; ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; обставини, що пом'якшують покарання, та обставину, що обтяжує покарання; дані про особу засудженого та призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи з наведеного, підстав вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого немає.

Перевіряючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо розміру і виду призначеного засудженому покарання.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Доводи касаційної скарги захисника про необхідність зміни судових рішень з підстав призначення ОСОБА_1 суворого покарання є безпідставними.

Безпідставними є доводи касаційних скарг потерпілих щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді даної справи судом касаційної інстанції не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Диканського районного суду Полтавської області від 30 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 липня 2013 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.