Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Матієк Т.В., Романець Л.А.,

з участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула в судовому засіданні 04 березня 2014 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2013 року.

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий

27 листопада 2012 року вироком Хустського районного суду за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, -

засуджений за:

ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;

ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вказаним вироком вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 27.11.2012 року постановлено виконувати самостійно.

Вироком вирішено питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення судових витрат та про речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 30 серпня 2012 року близько 01 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_2, з яким перебували в стані алкогольного сп'яніння, наніс останньому, з метою заподіяння смерті, удар кухонним ножем у ділянку шиї, спричинивши ОСОБА_2 легке тілесне ушкодження, однак довести свій злочинний намір на позбавлення життя потерпілого не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки цьому перешкодила його співмешканка ОСОБА_3, яка була очевидцем події.

Тоді ж, на місці події ОСОБА_1 викрав у потерпілого ОСОБА_2 належний останньому мобільний телефон марки "Nokia" вартістю 210 грн. та грошові кошти потерпілої ОСОБА_4 в сумі 2050 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2013 року вказаний вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому за вказаною статтею покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі. Вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України скасовано, провадження у справі в цій частині закрито через відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд. Зазначає, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи, що показання засудженого ОСОБА_1 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень є неправдивими, що судом безпідставно не взято до уваги факт викрадення засудженим майна потерпілого і не дана відповідна оцінка показанням засудженого та свідка ОСОБА_3 з даного питання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням матеріалів кримінальної справи на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення. При скасуванні або зміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції не виконано.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінальної справи, визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, засудженим подано апеляцію, в якій він просив перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, посилаючись на те, що умислу на вбивство потерпілого він не мав. Крім того, просив закрити кримінальну справу в частині обвинувачення його за ч. 2 ст. 185 КК України, обґрунтовуючи тим, що майно потерпілого не викрадав, що мобільний телефон потерпілий сам залишив у нього.

Крім того на вирок суду було подано апеляцію і прокурором, в якій зазначалось на безпідставне виключення з мотивувальної частини вироку посилання на спричинення тяжких наслідків.

В подальшому прокурором були внесені доповнення до поданої апеляції, в яких порушувались питання про перекваліфікацію дій засудженого з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та закриття кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за вказаними апеляціями, провівши часткове судове слідство, дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляції засудженого та доводів, викладених в доповненнях до апеляції прокурора.

Разом з тим, апеляційний суд, вказуючи на незаконність вироку суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином не обґрунтував свої висновки, не навів відповідних доводів, на підставі яких він дійшов висновку про наявність у діях засудженого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання щодо відсутності в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, апеляційний суд залишив поза увагою суперечності, що містяться в показаннях засудженого, свідка ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_2, щодо обставин вчинення злочину, у тому числі і механізму спричинення тілесного ушкодження, які були надані ними в ході досудового слідства, судового слідства у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції.

Належним чином суд апеляційної інстанції не мотивував і свої висновки щодо відсутності в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, а також закриття кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України через відсутність в його діях складу злочину є передчасними.

Крім того, в резолютивній частині ухвали зазначено, що змінено вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2012 року, разом з тим, предметом перегляду в суді апеляційної інстанції був вирок суду від 12 лютого 2013 року.

Наведені порушення, на думку колегії суддів є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення по справі в апеляційній інстанції.

Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих апеляцій засудженого та прокурора на вирок місцевого суду, розглянути питання щодо обґрунтованості доводів касаційної скарги потерпілого щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2013 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, матеріали кримінальної справи направити на новий апеляційний розгляд.