Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Міщенка С.М.,

суддів Фурика Ю.П., Єленіної Ж.М.

за участю прокурора Чорної І.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 1 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 13 серпня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, не судимого,

засуджено до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 364 КК України у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 4250 грн., за ч. 1 ст. 366 КК України у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1700 грн., а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань йому остаточно визначено покарання – у виді штрафу у розмірі 4500 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він у період з 6 червня 2006 року по 8 грудня 2009 року, працюючи на посаді директора професійно-технічного училища № 22 в смт. Велика Лепетиха Херсонської області, будучи службовою особою, у функціональні обов’язки якої входило виконання організаційно-розпорядчих функцій, вчинив зловживання службовим становищем та службове підроблення, яке виразилося в виданні наказу від 04.09.2006 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 в якості лаборанта з посадовим окладом згідно штатного розпису, але який насправді цю роботу не виконував, і в порушення Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) останньому було незаконно нараховано та виплачено заробітної плати на загальну суму 14 711,46 грн. та незаконно нараховано і сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 5 354 грн., внаслідок чого Великолепетиському ПТУ № 22 завдано збитків на загальну суму 20 066,43 грн.

Крім того, 7 липня 2008 року ОСОБА_1 видав наказ про переведення ОСОБА_2 з посади лаборанта на посаду водія вантажного автомобіля, у зв’язку з чим при фактичному невиконанні цих робіт останнім, у період з 7 липня 2008 року по 1 вересня 2009 року, в порушення Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) йому було незаконно нараховано та виплачено заробітної плати на загальну суму 13 035,14 грн. та незаконно нараховано і сплачено внесків до державних цільових фондів на загальну суму 4 744,79 грн., внаслідок чого Великолепетиському ПТУ № 22 було завдано матеріальних збитків на загальну суму 17 779,93 грн.

23 вересня 2009 року ОСОБА_1 видав наказ про переведення ОСОБА_2 з посади водія на посаду робітника по ремонту та обслуговуванню техніки, у зв’язку з чим при фактичному невиконні цих робіт, за період з 1 вересня 2009 року по 1 травня 2010 року, в порушення Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) ОСОБА_2 незаконно нараховано та виплачено заробітної плати на загальну суму 2 414,24 грн., а Великолепетиському ПТУ № 22 завдано матеріальних збитків на загальну суму 9 046,76 грн.

Також, відповідно до винесених наказів ОСОБА_1 від 7 липня 2008 року та 23 вересня 2009 року на ОСОБА_2 було покладено обов’язки механіка з доплатою 30 % від посадового окладу, у зв’язку з чим при фактичному невиконанні цієї роботи останнім, за перод з 7 липня 2008 року по 1 травня 2010 року, в порушення Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) ОСОБА_2 незаконно нараховано та сплачено заробітної плати на загальну суму 4 645,74 грн., внесків до державних цільових фондів на загальну суму 1 691,05 грн., Великолепетиському ПТУ № 22 завдано матеріальних збитків на загальну суму 6 345,79 грн.

Загальна сума матеріальних збитків, спричинених ОСОБА_1 Великолепетиському ПТУ № 22, складає 53 238,91 грн.

Крім того, ОСОБА_1, працюючи на посаді директора Великолепетиського ПТУ № 22, у період з 2006 по 2009 роки, умисно, в інтересах третьої особи, вчинив службове підроблення офіційних документів, затвердивши особистим підписом недостовірні табелі робочого часу щодо ОСОБА_2., начебто останній виконував трудові обов’язки: лаборанта, водія, працівника по ремонту та обслуговуванню техніки та механіка ПТУ, в той час як останній виконував тільки роботи, пов’язані з обслуговуванням комп’ютерної техніки, про що ОСОБА_1 було достовірно відомо.

Апеляційний суд Херсонської області, задовольнивши апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи, вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 13 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасував і постановив в цій частині новий вирок від 26 жовтня 2010 року. Цим вироком ОСОБА_1 призначено покарання: за ч. 1 ст. 364 КК України – 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК України – 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 1 рік, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому остаточно визначено покарання - 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладені судом обов’язки, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В решті вирок суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 вироків місцевого та апеляційного судів у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає, що до засудженого необгрунтовано застосовано ст.ст. 75, 76 КК України. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка касаційну скаргу не підтримала, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок місцевого суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій ставив питання про скасування вироку та постановлення апеляційною інстанцією свого вироку у зв’язку з тим, що суд першої інстанції при призначенні засудженому покарання допустив неправильне застосування кримінального закону- за ч. 1 ст. 364 КК України без застосування ст. 69 КК України призначив покарання, яке не передбачене санкцією цієї статті, та не вирішив питання про призначення або можливість непризначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність, встановленого санкцією ч. 1 ст. 364 КК України, а також за ч. 1 ст. 366 КК України місцевий суд вийшов за межі санкції статті, призначивши ОСОБА_1 стягнення більшого штрафу, ніж зазначено в її санкції. Прокурор просив призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та звільнити його від призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Колегія суддів вважає, що, задовольняючи апеляцію прокурора, апеляційний суд обґрунтовано скасував в цій частині вирок місцевого суду і постановив свій вирок, яким призначив засудженому покарання в межах санкцій тих норм Кримінального кодексу України (2341-14) , які передбачають відповідальність за вчинені ним злочини, та звільнив його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1 апеляційним судом, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, у зв’язку з чим вважати його надто м’яким підстав не вбачається.

Отже, доводи прокурора щодо м’якості призначеного покарання засудженому колегія суддів вважає непереконливими. Окрім того, прокурором в касаційній скарзі не зазначено, в чому полягає необгрунтованість застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 75, 76 КК України щодо ОСОБА_1

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 13 серпня 2010 року та вирок Апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції - без задоволення.