Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року

у справі № 2а-0870/6719/11

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій, -

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі - відповідач) про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2011 року № 0000570801 та № 000058001; визнання протиправними дій СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в частині визнання актом перевірки правочинів нікчемними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000570801 від 26 липня 2011 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000580801 від 26 липня 2011 року. У задоволені інших позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПІІ у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" 2,27 грн. судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПІІ у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат", посилаючись на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела документальну позапланову виїзну перевірку ПІІ у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" з питання правових відносин з постачальником товарів (послуг) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 червня 2008 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 327/08-01/00191218 року від 15 липня 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені: вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті в результаті включення до складу валових витрат суми з придбання товарів, послуг на загальну суму 357145,81 грн., в тому числі: за 9 місяців 2010 року - 106993,92 грн., за 2010 рік - 357145,81 грн., що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, та податкового зобов'язання на суму 89286,00 грн., в тому числі: за 9 місяців 2010 року - 26749,00 грн., за 2010 рік - 89286,00 грн.; вимоги пункту 1.3 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 червня 2005 року № 244 (z0769-05) , пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахування до сплати в бюджет за період листопад 2010 року в сумі - 41429,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товарів (згідно договорів поставки товару від 11 лютого 2008 року № 11/02 та від 17 лютого 2010 року № 17/02), а також вартість послуг на поставку ремонту техніки (згідно договору на ремонт техніки від 21 квітня 2010 року № 21/04 та додаткової угоди № 1 від 02 серпня 2010 року), а суми податку на додану вартість, сплачені у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що: згідно акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 14 лютого 2011 року № 132/17-214/2045470634 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Оптдевайс" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 05 січня 2011 року" у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; ОСОБА_1 є посередником, постачальником якого є ТОВ "Оптдевайс", у якого згідно акту Васильківської ОДПІ Київської області від 26 листопада 2010 року № 49/23-20/36900457 встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків у зв'язку з тим, що правочини проведені ТОВ "Оптдевайс" є нікчемними та відсутня як база так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток; ОСОБА_1 придбавав товар у ПП "Агропрайд", у якого згідно акта ДПІ у м. Херсоні від 03 червня 2011 року № 601/23-2/35870453 "Про результати позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року" відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, згідно бази даних АІС "РПП" стан ПП "Агропрайд" - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), а також у період вересень-грудень 2010 року підприємство формувало податковий кредит та валові витрати від постачальників, по яким угоди визнано нікчемними. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, є нікчемними у розумінні положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту. При цьому, реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась.

26 липня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000570801, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ПІІ у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 111607,50 грн., у тому числі: 89286,00 грн. - за основним платежем, 22321,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

26 липня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000570801, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ПІІ у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 51786,25 грн., у тому числі: 41429,00 грн. - за основним платежем, 10357,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість виконаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 робіт (послуг) та придбаних у нього товарів, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість та не заперечувалась податковим органом. Також, суд виходив з того, що порушення контрагентами (або іншими особами у ланцюгу постачання) правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності не є підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди у зв'язку з відсутністю доказів недобросовісності такого платника. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що реальність господарських операцій з придбання у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 запасних частин на тепловози серії ЧМЕ-3 та виконання робіт по заміні колісних пар і ремонту екіпажної частини тепловоза ЧМЕ-3№ 3719 та його фарбування підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковою накладною, накладними, рахунками, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами га прибуткування товарно-матеріальних цінностей на склад (арк. справи 42-58). Транспортування товарно-матеріальних цінностей підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля і товарно-транспортною накладною (арк. справи 82-83). Необхідність проведення ремонтних робіт та скерування тепловозів на ремонт підтверджується актами перевірки технічного стану, заявками на ремонт залізничними квитанціями, залізничними накладними, дефектними відомостями, актами прийому-передач відремонтованих об'єктів (арк. справи 79-81, 90-100).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Щодо тверджень податкового органу про те, що необхідною умовою для віднесення покупцем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є сплата сум податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами позивача у ланцюгу постачання правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент (або інша особа у ланцюгу постачання) не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.