Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 8 листопада 2010 року, якою кримінальну справу щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, раніше не судимої, - за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, направлено на додаткове розслідування прокурору Чернігівської області.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 9 червня 2003 року, приблизно о 23 год., по АДРЕСА_1 закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з особливою жорстокістю та в умисному знищенні будинку і автомобіля потерпілого ОСОБА_1 шляхом підпалу, що призвело до заподіяння йому матеріальної шкоди на загальну суму 14293 грн. 20 коп.

У касаційних скаргах:

- прокурор просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що у суду були відповідні підстави та докази для вирішення питання щодо винності ОСОБА_3 у пред’явленому їй обвинуваченні шляхом постановлення вироку;

- потерпілий ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом порушені вимоги ст. 281 КПК України та таємницю нарадчої кімнати. Крім того судовий процес 08.11.2010 року не фіксувався технічними засобами. Він також зазначає, що доводи, викладені в мотивувальній частині ухвали, спростосуються доказами, що були зібрані під час досудового та судового слідства, а тому вважає, що підстав для направлення справи на додаткове розслідування у суду не було.

У запереченнях на касаційні скарги прокурора та потерпілого підсудна ОСОБА_3 просить у задоволенні цих скарг відмовити, посилаючись на необгрунтованість викладених у них доводів, а ухвалу апеляційного суду про направлення справи щодо неї на додаткове розслідування залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про обгрунтованість касаційних скарг, заперечення підсудної ОСОБА_3 проти задоволення цих скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора та потерпілого підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК, повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

Як видно зі змісту ухвали, направляючи справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй злочинів на додаткове розслідування, суд зазначив, що у справі є велика кількість протиріч, які не вдалося усунути під час досудового та судового слідства і які позбавляють суд можливості прийняти остаточне рішення у справі. Підставою для направлення справи на додаткове розслідування суд також визнав те, що показання потерпілих та свідка ОСОБА_5 є непереконливими, бо за висновками суду, показання цих осіб не узгоджуються між собою та іншими доказами.

Проте, зазначені в ухвалі підстави для повернення справи на додаткове розслідування не можна визнати обгрунтованими, бо саме на суд покладено обов’язок, згідно ст. 257 КПК, безпосередньо дослідити зібрані у справі докази та відповідно до вимог ст. 323 КПК дати їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки в ухвалі апеляційного суду не зазначено переконливих доводів неповноти або неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті у судовому засіданні шляхом ретельного допиту потерпілих, свідків та дослідження інших зібраних у справі доказів, колегія суддів вважає цю ухвалу безпідставною, бо протиріччя та непереконливість в показаннях потерпілих та свідка ОСОБА_5, на які послався суд, можуть бути з’ясовані під час судового слідства та отримати належну оцінку при вирішенні справи по суті.

При цьому, з’ясування цих протиріч та непереконливості в показаннях потерпілих та свідка не потребує проведення жодних слідчих дій. Не зазначив про необхідність проведення будь-яких слідчих дій і сам суд.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду винесена з істотним порушення вимог кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим на підставі п. 1 ч. 2 ст. 398 КПК підлягає скасуванню, а справа віповідно до п. 2 ч. 1 ст. 396 КПК - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно відповдіно до вимог кримінально-процесуального закону належно дослідити зібрані в ній докази, дати їм всебічну, повну та об’єктивну оцінку та вирішити питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

Що ж стосується доводів потерпілого про зміну підсудності даної справи у зв’язку з допущеними, на його думку, процесуальними порушенням судом порядку розгляду даної справи, то за наявності обгрунтованих підстав, це питання може бути вирішено в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 38 КПК.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 125, 129 Конституції України, статтями 394- 396 КПК України та п. 2 ч. 3 Розділу XII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) колегія суддів

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 8 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.