Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 3 лютого 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав учать у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2010 року.

Вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 16 липня 2007 року Тлумацьким районним судом за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України до двох років виправних робіт за місцем праці з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до одного року виправних робіт за місцем праці з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком 15 січня 2010 року біля 11 години по вул. Лесі Українки в с. Остриня Тлумацького району неподалік сільського клубу ОСОБА_5 зустрівся з потерпілим ОСОБА_6, та на ґрунті неприязних відносин умисно вдарив останнього кулаком в ділянку голови від чого ОСОБА_6 упав на землю. В результаті отриманого удару потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров’я.

В касаційній скарзі прокурор не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчиненого ним злочину. Касатор посилається на безпідставне посилання суду першої інстанції на факт наявності між потерпілим і засудженим особистих неприязних відносин, оскільки ця обставина не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи. Прокурор звертає увагу касаційного суду на відсутність зазначення у вироку мотивів зміни обвинувачення і порушень судом апеляційної інстанції, який не навів суті всіх зазначених в апеляції прокурора доводів, ретельно їх не перевірив та не спростував, відповіді на них не дав і свого рішення належним чином не мотивував. Касатор також не погоджується з тим, що суд належним чином не врахував дані про особу винного. Прокурор ставить питання про скасування судових рішень зі скеруванням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтовуючи висновок про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, суд дійшов до передчасного висновку про наявність в останнього з потерпілим неприязних стосунків.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновки суду, так і спростовують його.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи місцевим судом не виконані.

Так, перекваліфікуючи дії ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, суд послався на наявності неприязних відносин з потерпілим внаслідок чого його, ОСОБА_5, умисел не був спрямований на грубе порушення громадського порядку. Отже суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження на ґрунті неприязних відносин.

Проте такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи.

Потерпілий ОСОБА_6 як на досудовому слідстві так і в суді наголошував на відсутності неприязних стосунків з ОСОБА_5, побиття останнім називав безпричинним. Про безпричинність дій ОСОБА_5 показували свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Свідок ОСОБА_9 зазначав, що ОСОБА_5 схильний до безпричинного побиття.

За таких обставин, не давши належної оцінки цим та іншим доказам у справі, суд дійшов до передчасного висновку поро необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону не звернув. Так само не дав оцінку щодо засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України при відсутності скарги потерпілого ОСОБА_6.

Отже, вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення, дати належну правову оцінку усім доказам у справі та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально – процесуального закону. За умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_5 та за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, призначене ОСОБА_5 покарання слід вважати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2010 року стосовно ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.