Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року

у справі № 2а-16993/11/2070

за позовом Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби (далі - відповідач) про: скасування податкового повідомлення-рішення № 0000760847 від 28 листопада 2011 року; зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові до винесення остаточного рішення у справі припинити нарахування пені по податковому повідомленню-рішенню № 0000760847 від 28 листопада 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000760847 від 28 листопада 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові. В іншій частині позову провадження у справі було закрито.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у місті Харкові Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року і залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року.

У запереченні на касаційну скаргу КП "ВТП "Вода", посилаючись на те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС його правонаступником - СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ ДФС.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у місті Харкові провела камеральну перевірку податкової звітності КП "ВТП "Вода" з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, за результатами якої був складений акт № 2145/47-0/33206804 від 08 листопада 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 466,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року у рядках 05 та 05.1СВ вказав суму 41494742,00 грн. Згідно додатку до декларації СВ "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у рядку 05.1.4АМ "Амортизація нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг" вказав суму 483,00 грн. При цьому, у додатку АМ "Інформація щодо нарахованої амортизації" у рядку Н7 " Амортизація, що включається у звітному (податковому) періоді до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" вказав суму 17,00 грн. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що невірне визначення позивачем собівартості придбаного та реалізованого товару (робіт, послуг) призвело до завищення валових витрат та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 466,00 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення.

28 листопада 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у місті Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000760847, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу зменшила КП "ВТП "Вода" суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на 466,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що висновки акту перевірки не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при визначенні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме у рядку 05.1СВ податкової декларації та, відповідно при визначення валових витрат та об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року позивачем було враховано суму 483,00 грн., а допущена позивачем помилка при відображенні суми амортизації у додатку АМ до декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року не вплинула на розмір валових витрат та, відповідно, розміру об'єкту оподаткування. Також, суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові до винесення остаточного рішення у справі припинити нарахування пені по податковому повідомленню-рішенню № 0000760847 від 28 листопада 2011 року у зв'язку з відмовою позивача від позову у цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, у додатку АМ " Інформація щодо нарахованої амортизації" в рядку Н7 позивачем було допущено помилку, а саме зазначено суму 17,00 грн. замість 483,00 грн. Разом з цим, в додатку СВ у рядку 05.1.4АМ сума амортизації була визначена позивачем відповідно до фактичного розрахунку суму амортизації НМА, безпосередньо пов'язаних з виконанням робіт (наданням послуг), а саме 483,00 грн. Зазначена сума в повному обсязі була врахована позивачем при визначені собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а саме в рядку 05.1СВ податкової декларації та відповідно при визначенні валових витрат та об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року (арк. справи 24-28).

При цьому, допущена помилка при відображені суми амортизації в додатку АМ до декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року не вплинула на розмір валових витрат та на розмір об'єкту оподаткування податком на прибуток.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ ДФС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.