Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 3 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 382 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, перебуваючи на посаді голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області і являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, після отримання рішень Києво-Святошинської районного суду від 26.04.2005 року, якими його було зобов’язано видати розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на користування земельними ділянками на умовах оренди ТЕК "Акорд" і ТОВ "ХК Ісполін", і до моменту звільнення 22.07.2008 року умисно їх не виконав і не видав вказані в них розпорядження, що завдало істотної шкоди інтересам держави, оскільки посягало на встановлений державою порядок відправлення правосуддя (виконання судових рішень), та юридичним особам ТЕК "Акорд" і ТОВ "ХК Ісполін", позбавивши їх можливості використовувати земельні ділянки для ведення господарської діяльності.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування судом кримінального закону. Стверджує, що об’єктивно не міг видати розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою, про що неодноразово повідомляв органи прокуратури, посадових осіб вказаних підприємств. Зазначає, що під час досудового слідства допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, зокрема ст. 218 КПК України. Указує, що слідством і судом не встановлено, яка саме істотна шкода була заподіяна. Просить скасувати судові рішення та закрити справу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав судові рішення законними й обґрунтованими й просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Засудженим у касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у зв’язку невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляцій захисників засудженого й правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, у тому числі й щодо порушення кримінально-процесуального закону, належним чином перевірено й спростовано.

Покарання ОСОБА_5 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2010 року щодо нього – без зміни.