Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 3 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 судові рішення.

Вироком Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 11 червня 2010 року засуджено:

ОСОБА_6,

1986 року народження, не судимого,

за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_5,

1975 року народження, двічі судимого,

останній раз 06.09.2006 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,

за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_7,

1973 року народження, двічі судимого,

останній раз 06.09.2006 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,

за ст. 198 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі.

Стягнуто із засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у солідарному порядку судові витрати у сумі 259 грн. 24 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 17 серпня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 визнано винними у тому, що вони 12.10.2007 року прийшли на квартиру до ОСОБА_8 у м. Суходольську, де, грубо порушуючи громадський порядок, спокій і відпочинок громадян із мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи зухвалість, ігноруючи елементарні правила поведінки, затіяли сварку з потерпілим, побили його, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що потягли тривалий розлад здоров’я. ОСОБА_6, діючи самостійно, викрав з квартири ОСОБА_8 телевізор і DVD-програвач загальною вартістю 1 298 грн. Після цього ОСОБА_5 і ОСОБА_7 допомогли ОСОБА_6 збути викрадене майно на ринку у м. Краснодоні.

Крім того, ОСОБА_6 на ринках у м. Краснодоні таємно викрав:

- 30.09.2007 року мобільний телефон ОСОБА_9 вартістю 725,5 грн.;

- 07.10.2007 року, діючи повторно, - гроші ОСОБА_10 у сумі 800 грн.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор посилається на неправильну, на його думку, кваліфікацію дій засуджених як хуліганство, крадіжка та заздалегідь не обіцяний збут викраденого майна. Вважає, що винуватість засуджених у вчиненні розбою групою осіб підтверджується матеріалами справи. Зазначає, що призначене їм покарання є занадто м’яким. Указує, що при стягненні судових витрат суд не в повному обсязі врахував обставини справи, що підлягають з’ясуванню. Просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Доводи у касаційної скарзі прокурора про неправильну кваліфікацію судом дій засуджених є обґрунтованими.

З матеріалів справи убачається, що суд, мотивуючи необхідність перекваліфікації дій засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 185 і ст. 198 КК України, послався на їх показання у судовому засіданні, де вони відмовились від своїх попередніх показань про вчинення розбою за попередньою змовою. Однак, суд не взяв до уваги показання засуджених, потерпілого та свідків на досудовому слідстві та не дав їм належної оцінки, проте вони містять дані, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, і потребують відповідної перевірки. З огляду на викладене, перекваліфікація судом дій засуджених є недостатньо мотивованою.

Крім того, доводи у касаційній скарзі прокурора щодо неправильного стягнення з засуджених судових витрат також є слушними.

Згідно ч. 2 ст. 93 КПК України, в тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені судові витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Суд, дослідивши ці питання, визначивши неоднакову роль засуджених у вчиненні злочинів, стягнув судові витрати солідарно з усіх засуджених, хоча відповідно до вказаної норми закону мав визначити розмір стягнення цих витрат у дольовому порядку з кожного з них.

З огляду на викладене судові рішення щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час нового судового розгляду суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, у тому числі щодо м’якості призначеного їм покарання, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому їх визнано винними за даним вироком, прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального закону .

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 11 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 17 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.