Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів Міщенка С.М., Єленіної Ж.М.,

Животова Г.О., Сахна Р.І., Марчук Н.О.,

розглянувши 3 лютого 2011 року в судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_4 про допуск до провадження Верховним Судом України кримінальної справи щодо нього, засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2003 року за ч. 1 ст. 189 КК України на чотири роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2003 року,

у поданій заяві, як убачається з її змісту, ОСОБА_4 порушує питання про допуск до провадження Верховного Суду України у порядку Глави 32-1 КПК України (1001-05) постановлених щодо нього вироку Київського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2003 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2003 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2003 року з підстав встановлення Рішенням Європейського Суду з прав людини від 15 січня 2010 року порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Заявник просить Верховний Суд України перевірити з передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 400 -12 КПК України (1001-05) підстави законність та обґрунтованість вищезазначених судових рішень, виправдати його за ч. 1 ст. 189 КК України.

За твердженням заявника кримінальна справа щодо нього сфальсифікована органами досудового слідства.

Відповідно до наданих заявником копій судових рішень, які належним чином не завірені, вбачається, що ОСОБА_4 засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2003 року за ч. 1 ст. 189 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Апеляційний суд Харківської області 22 травня 2003 року залишив цей вирок без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_4 – без задоволення.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2003 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_4

Рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, постановлено про стягнення на користь заявника компенсації нематеріальної шкоди у зв’язку з порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_4 Вказане рішення датоване 15 жовтня 2009 року і є остаточним з 15 січня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши заяву, дослідивши додані до неї копії судових рішень та інші матеріали, колегія суддів уважає, що підстав для її задоволення немає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог Глави 32-1 КПК України (1001-05) Верховний Суд України наділений повноваженнями перегляду судових рішень у випадку встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Згідно Рішення Європейського Суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року, яке є остаточним з 15 січня 2010 року, постановленого за результатами розгляду скарги ОСОБА_4, не встановлено жодних порушень судами України вимог закону, які б ставили під сумнів законність постановленого щодо ОСОБА_4 вироку Київського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2003 року. Разом з тим, Суд дійшов висновку, що тривалість судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_4 була надмірною і не відповідала вимогам розумних строків.

Таким чином Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Саме з цих підстав Європейський Суд ухвалив рішення про стягнення з держави на користь ОСОБА_4 600 євро і плюс любий податок в якості компенсації нематеріальної шкоди.

Стягнення вказаних коштів Суд вважав справедливою сатисфакцією допущеного порушення розумних строків розгляду судами України кримінальної справи щодо ОСОБА_4

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для допуску кримінальної справи щодо ОСОБА_4 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів

відмовити ОСОБА_4 у допуску кримінальної справи щодо нього до провадження Верховного Суду України для перегляду за його заявою.