Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Квасневської Н.Д., Кравченка С.І.

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула в судовому засіданні 27 лютого 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 липня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, 22 липня 2005 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч.1 ст. 187 на 3 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

28 листопада 2006 року Приморського районного суду м. Маріуполя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.ч. 1, 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України на 4 роки позбавлення волі. Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 23 липня 2010 року з вироку суду від 28 листопада 2006 року виключено посилання на ч. 1 ст. 310 КК України. Звільненого з місць позбавлення волі 1 вересня 2010 року по відбуттю покарання, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 24 серпня 2011 року близько 00 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на сходовому майданчику, розташованому між 3 та 2 поверхами третього під'їзду будинку № 84 по проспекту М. Жукова в м. Маріуполі із застосуванням насильства до ОСОБА_2 відкрито викрав належне останньому майно на загальну суму 985 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах прокурори просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вказують на те, що судом було безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 186 КК України. Також зазначають, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 377 КПК України 1960 року.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та зміну вироку місцевого суду, посилаючись на те, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Просить на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційні скарги прокурорів та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами у їх сукупності.

При цьому під час розгляду справи судом першої інстанції були перевірені та оцінені докази, якими органи досудового слідства обґрунтовували необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 187 КК України. Зокрема, з метою перевірки правильності висновку судово - медичної експертизи, яким встановлено ступінь тяжкості отриманих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, була призначена повторна комісійна судово - медична експертиза. Разом із тим провести вказану експертизу не виявилось можливим у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_2 від медичного огляду. Тому суд першої інстанції відповідно до вимог ч.2 ст. 327 КПК України 1960 року витлумачив наявні в нього сумніви на користь обвинуваченого і обґрунтовано перекваліфікував його дії на ч.2 ст. 186 КК України.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і призначив йому покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, як про те ставиться питання в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дала відповіді на всі доводи апеляційних скарг, які по суті є аналогічними з доводами, викладеними в касаційних скаргах, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

За таких обставин колегія суддів вважає постановлені по справі судові рішення законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційних скарг не вбачає.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів,-

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурорів та засудженого - без задоволення.