Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Тельнікової І.Г., Вільгушинського М.Й.

за участю прокурора Тилика Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 03 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2010 року щодо ОСОБА_1, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 162 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджені неповнолітні ОСОБА_2 і ОСОБА_3, щодо яких вирок не оскаржується.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду неповнолітній ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 01.02.2010 року приблизно о 19 год., перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_2 і ОСОБА_3 таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_6 і 02.02.2010 року приблизно о 23 год. 00 хв., вони ж за попередньою змовою, проникли у будинок АДРЕСА_1, з якого повторно викрали майно ОСОБА_6

Крім того, 04.02.2010 року, приблизно о 23 год. 05 хв., неповнолітній ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, незаконно проникли у будинок по АДРЕСА_1, чим порушили недоторканість житла ОСОБА_6

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну постановленого в справі вироку в частині призначеного ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 162 КК України у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України неповнолітньому не може бути призначене покарання у виді обмеження волі, просив призначити покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді штрафу, за сукупністю злочинів остаточно залишити покарання, призначене судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково і просив звільнити ОСОБА_1 від призначеного за ч. 1 ст. 162 КК України покарання, оскільки неможливо застосувати інше покарання, яке передбачено санкцією статті, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та їх кваліфікація в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України неправильне застосування кримінального закону тягне за собою зміну вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, на час вчинення злочину і постановлення вироку ОСОБА_1 був неповнолітнім, навчався у загальноосвітній школі, не працював.

волі, яке не застосовується до неповнолітніх осіб, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК України.

Враховуючи, що жодне з покарань, зазначених у санкції ч.1 ст. 162 КК України не може бути застосоване до неповнолітнього ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо нього відповідно до вимог ст. 74 КК України підлягає зміні зі звільненням засудженого від покарання за ч.1 ст. 162 КК України.

Керуючись ст. ст. 396, 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2010 року в частині призначення покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст. 162 КК України змінити. На підставі ч. 1 ст. 74 КК України звільнити його від призначеного за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі. Вважати ОСОБА_1 засудженим на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання призначеного вироком суду, із застосуванням ст.ст. 75, 76, 104 КК України .

У решті вирок суду залишити без зміни.