Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор’євої І.В.,

суддів: Вільгушинського М.Й.,

Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Пересунька С.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 8 лютого 2011 року кримінальну справу, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 липня 2010 року,

вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше судима,

засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного ОСОБА_2 покарання частково приєднано 6 місяців позбавлення волі за вироком Бердянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2010 року та остаточно призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_2 визнана винуватою в тому, що 18 вересня 2009 року у вечірній час за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, та осіб, засуджених вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 червня 2010 року, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння в квартирі по АДРЕСА_1, таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 2017 гривень, завдавши їй матеріальної шкоди.

Вирок в апеляційному порядку не переглядався.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилається на неправильне застосуванням судом кримінального закону, оскільки суд при призначенні остаточного покарання засудженій приєднав 6 місяців позбавлення волі за вироком Бердянського міського суду від 24.02.2010 року, покарання за яким має виконуватись самостійно, оскільки ОСОБА_2 вчинила злочин до постановлення щодо неї зазначеного вироку, а тому просить вирок змінити, вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24.02.2010 року виконувати самостійно.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) , коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 лютого 2010 року ОСОБА_2 засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Злочин, у вчиненні якого визнана винуватою ОСОБА_2 вироком Рубіжанського міського суду від 01 липня 2010 року, вчинений нею 18 вересня 2009 року, тобто до постановлення вироку Бердянського міськрайонного суду від 24 лютого 2010 року, у зв’язку з чим покарання не може бути призначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням звільнення ОСОБА_2 за цим вироком від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, вказівку суду про призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України необхідно виключити з вироку та вважати її засудженою за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 лютого 2010 року, яким ОСОБА_2 засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України необхідно виконувати самостійно.

Крім того, у вироку суду зазначено, що ОСОБА_2 вчинила злочин за попередньою змовою з ОСОБА_4, яка оголошена в розшук. Однак, матеріали справи свідчать лише про те, що кримінальна справи щодо ОСОБА_4 виділена в окреме провадження та направлена до суду для розгляду по суті. Таким чином, необхідно виключити вказівку суду про вчинення злочину ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4, яка оголошена в розшук, зазначивши, що ОСОБА_2 вчинила злочин за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку суду про призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 ( один ) рік позбавлення волі.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 лютого 2010 року, яким ОСОБА_2 засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, виконувати самостійно.

Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про вчинення злочину ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4, яка оголошена в розшук, зазначивши, що ОСОБА_2 вчинила злочин за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження.