5-46к10 Про незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечного наркотичного засобу - 08.02.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 08 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2010 року,

вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Каменка, Апостолівського району Дніпропетровської області, мешканця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із застосуванням ст. 75 КК України, на підставі якої звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком

2 роки та, відповідно до ст. 76 КК України покладено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтися до них для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ КГУ УМВС України у Дніпропетровській області за проведення експертизи -

902 грн. 40 коп.

Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він незаконно придбав і зберігав з метою збуту, а також збув особливо небезпечний наркотичний засіб, вчинивши злочин за таких обставин.

09 лютого 2010 року приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_2, знаходячись по проспекту Гагаріна, 37 в м. Кривому Розі, придбав за 300 грн. у невстановленої особи, з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс масою не менш ніж 9, 45 г, та у той самий день, приблизно о 19 год., у вказаному місці збув ОСОБА_3 за 40 грн. не менш ніж 1,16 г. канабісу, який в останнього приблизно о 19 год. 10 хв. вилучили співробітники міліції. При цьому вилучена у ОСОБА_3 первісна маса канабісу становила 1,16 г. Також 09 лютого 2010 року, приблизно о

20 год. 05 хв. співробітниками міліції було виявлено та вилучено у ОСОБА_2 особливо небезпечний засіб – канабіс, первісна маса якого становила 8,29 г.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання скасовано Апеляційним судом Дніпропетровської області, яким постановлено свій вирок від 05 жовтня 2010 року. Цим вироком

ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки

6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі в інтересах засудженого, захисник – адвокат ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційним судом не дотримано вимог кримінального і кримінально-процесуального закону, безпідставно залишено поза увагою відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також не в повній мірі враховано сукупність всіх обставин, які пом’якшують покарання, зокрема те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, навчається, позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочину, і внаслідок цього прийнято помилкове рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині застосування ст. 75 КК України. Тому просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 змінити, застосувати ст. 75 КК України, на підставі якої звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, скасувати запобіжний захід – взяття під варту.

Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі наводить доводи аналогічні доводам свого захисника й також просить постановлений щодо нього вирок апеляційного суду змінити, застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, скасувавши запобіжний захід –взяття під варту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який просив касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів уважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу підтверджується доказами, дослідженими судом у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України й в касаційних скаргах не заперечуються.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.

Стосовно обраної засудженому міри покарання, то апеляційний суд визначив її з дотриманням вимог закону, врахувавши при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обтяжуючих покарання обставин та всі обставини, що пом’якшують покарання, в тому числі й ті, на які є посилання в касаційних скаргах. Так, судом враховано визнання ОСОБА_2 своєї вини, щире каяття у скоєному злочині, те, що він навчався в університеті й характеризується позитивно. Прийнявши до уваги всі ці обставини апеляційний суд дійшов висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначив ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону.

Таким чином покарання, яке визначене апеляційним судом

ОСОБА_2 за своїм видом і розміром є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, всупереч доводам скарг, апеляційним судом при постановлені вироку вимоги ст.ст. 50, 65 КК України дотримано.

З огляду на викладене підстав для пом’якшення покарання

ОСОБА_2, застосування ст. 75 КК України, як про це порушено питання в касаційних скаргах, колегія суддів не убачає.

Вирішення питання про призначення конкретного за видом та розміром покарання віднесено законом до виключної компетенції суду, для якого думка учасників судового розгляду з цього приводу не є обов’язковою. Враховуючи це, а також оскільки апеляційним судом призначено

ОСОБА_2 реальне покарання, доводи касаційних скарг про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 378 КПК України, у зв’язку з визначенням засудженому покарання нижчого за розміром, ніж місцевий суд, є неспроможними.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 – без задоволення.