Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Тельнікової І.Г., Пойди М.Ф.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 10 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2010, якою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України на підставі ст. 48 КК України, а кримінальну справу щодо нього закрито на підставі ст. 7 КПК України у зв’язку зі зміною обстановки.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 22.07.2010 року приблизно о 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння поблизу будинку №41–Б по проспекту Відродження в м. Луцьку, відкрито викрав, шляхом ривка з руки ОСОБА_2 мобільний телефон "Соні Еріксон W810і" вартістю 800 грн., з карткою оператора мобільного зв’язку "МТС" і коштами на рахунку на загальну суму 880 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий судовий розгляд.

Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки, не навів достатніх даних на підтвердження цього. Зазначає, що обставини на які послався суд, не свідчать про втрату суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 діяння, а також не дають підстави зробити висновок про те, що останній перестав бути суспільно небезпечною особою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд правильно встановив фактичні обставини справи та дав належну юридичну оцінку діям ОСОБА_1, ці обставини у касаційній скарзі не оспорюються. Проте суд, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, не навів достатніх мотивів, чому злочин, який вчинила ця особа, нині втратив суспільну небезпечність та чому ОСОБА_1 перестав бути суспільно небезпечним.

Для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, що після вчинення злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлює вчинення нею нового злочину.

При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України – право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому ст. 7 КПК України.

Таким чином, для застосування ст. 48 КК України суду належить встановити як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

Приймаючи рішення про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, суд обґрунтував такий висновок тим, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, навчається, визнав вину, з моменту вчинення даного злочину інших протиправних дій не вчиняв, відшкодував шкоду потерпілому, який не має до нього претензій.

Проте, для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилися, суду необхідно було встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й те, в чому полягали її зміни на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які б свідчили б про таку зміну обстановки та втрату діянням суспільної небезпечності.

Наведені вище вимоги закону судом дотримані не були.

Так, у постанові суд не навів жодних заснованих на законі обґрунтувань того, в чому полягала зміна обстановки на час розгляду справи в суді і чому, на його переконання, вчинене ОСОБА_1 діяння втратило суспільну небезпечність.

Крім цього, суд не навів у постанові належних обґрунтувань, на підставі яких дійшов висновку про те, що сам винний або обстановка навколо нього зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення ним нового злочину.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що цей висновок суду прийнятий з неправильним застосуванням кримінального закону, а тому не може бути визнаним законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим постанова суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить прийняти рішення у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Волинської області задовольнити .

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.