Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення.

Вироком Добровелічківського районного суду Кіровоградської області від 3 червня 2010 року

ОСОБА_5,

1979 року народження, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 172 КК України до 1 020 грн. штрафу без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду начальника відділу культури і туризму Добровелічківської районної державної адміністрації, використовуючи своє службове становище з особистих мотивів, 21 вересня 2009 року незаконно звільнив із займаної посади директора будинку культури ОСОБА_6, яка має дитину віком до 14 років, та вчинив інші грубі порушення вимог законодавства про працю щодо ОСОБА_6

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону. Зазначає, що вказівка у резолютивній частині вироку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є зайвою. Просить змінити судові рішення та виключити з них зазначену вказівку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Санкцією ч. 2 ст. 172 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців. Призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю санкцією цієї статті не передбачено.

Тому при обранні покарання за цією статтею у виді штрафу вказівка у резолютивній частині вироку про призначення покарання без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є зайвою.

У зв’язку з наведеним судові рішення підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити, вирок Добровелічківського районного суду Кіровоградської області від 3 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку рішення про призначення ОСОБА_5 покарання без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 172 КК України до 1 020 грн. штрафу.