Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року, яким скасовано вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року щодо

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засудженого за: ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки;

• ч. 2 ст. 365 КК України – на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки;

• ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік.

Із застосуванням ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України його звільнено з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням на нього обов’язків передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 1 189 грн. 30 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн. – на відшкодування моральної шкоди, а також 300 грн. судових витрат.

Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року в частині призначення покарання скасовано вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_6 та в цій частині постановлено новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено покарання за:

• ч. 3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – 3 роки і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого та з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки;

• ч. 2 ст. 365 КК України – 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік 6 місяців;

• ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік.

Із застосуванням ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого та з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 засуджено за те, що він, працюючи інспектором дорожно-патрульної служби відділу ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Ялти і автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, будучи працівником правоохоронного органу і представником влади вчинив злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

ОСОБА_6 і ОСОБА_8 – інспектори ОДАІ м. Ялти, 5 грудня 2009 року під час виконання служби по контролю за додержанням правил дорожнього руху на ділянці проїжджої частини дороги по вул. Совєтській в смт Сімеіз м. Ялти в районі кафе "Палуба" побачили ОСОБА_7, котрий пішки вів свій мопед через технічні неполадки у зв’язку з чим являвся пішоходом. ОСОБА_8 зупинив ОСОБА_7, взяв у нього документ на мопед та для перевірки передав ОСОБА_6, який всупереч інтересам служби з метою штучного створення позитивних показників своєї службової діяльності по профілактиці та виявленню фактів керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп’яніння, вирішив скласти відносно ОСОБА_7 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

З указаною метою ОСОБА_6 достовірно знаючи, що ОСОБА_7 мопедом не керував, запросив до службового автомобіля ДАІ ОСОБА_9 і ОСОБА_10, яких ввів в оману про обставини зупинення ОСОБА_7 і його відмови від проходження огляду на факт сп’яніння. після чого подав їм для підпису незаповнений бланк протоколу про адміністративне правопорушення, а після підписання ними вніс в нього завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_7 5 грудня 2009 року керував мопедом у стані алкогольного сп’яніння та від використання трубки "контроль тверезості" та проходження медичного обстеження на предмет сп’яніння відмовився в їх присутності, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. З метою створення штучних доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, ОСОБА_6 склав від імені ОСОБА_9 і ОСОБА_10 два пояснення, в які вніс такі ж завідомо неправдиві дані.

Потім ОСОБА_6 ввів в оману інспектора ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 в присутності свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відмовився пройти огляд на факт сп’яніння й він склав щодо ОСОБА_7 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та дав вказівку ОСОБА_8 скласти протокол огляду та затримання належного ОСОБА_7 мопеда для поміщення його на спеціальний майданчик тимчасового зберігання у м. Ялті, що той і зробив.

З метою доставки мопеда на вказаний майданчик та у зв’язку з відмовою ОСОБА_7 надати ключі від замка запалення мопеда, ОСОБА_6 перевищуючи владні повноваження, всупереч інтересам служби, застосував щодо ОСОБА_7 фізичну силу – заломив йому праву руку за спину, заподіявши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості та забрав ключ з кишені верхнього одягу потерпілого.

Після цього ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_8 доставити мопед ОСОБА_7 на спеціальний майданчик тимчасового зберігання у м. Ялті, де мопед знаходився з 5 грудня 2009 року по 18 січня 2010 року.

В той же день, ОСОБА_6 з метою притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, склав завідомо неправдивий рапорт, в якому вказав, що ОСОБА_7 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, в присутності двох свідків від огляду на факти сп’яніння відмовився. Такий же рапорт за вказівкою ОСОБА_6 склав і ОСОБА_8 Після цього, зібрані матеріали про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 передав командиру ДПС відділу ДАІ м. Ялти для долучення до адміністративної справи щодо ОСОБА_7 та направлення в Ялтинський міський суд для розгляду по суті.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, пом’якшити призначене покарання та звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України, посилаючись на те, що апеляційний суд не зазначив у вироку причин, з яких ОСОБА_6 не може бути виправлений без ізоляції від суспільства, не врахував стану його здоров’я, щирого каяття, відшкодування потерпілому завданої шкоди.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора Деруна А.І. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Як вбачається з вироку апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, дотримався вимог ст.ст. 65, 69 КК України. Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, всі обставини справи, також обставини, що пом’якшують покарання, у тому числі й ті, на які є посилання у касаційній скарзі, суд прийшов до обґрунтованого рішення про неможливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та встановлення іспитового строку на підставі ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів –

Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.