Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.

суддів: Пойди М.Ф., Тельнікової І.Г.

за участю прокурора Пересунька С.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням певних обов`язків відповідно до вимог ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання речових доказів.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, у період з листопада 2007 р. по 8 січня 2008 р. за попередньою змовою групою осіб шляхом надання місця для тимчасового проживання нелегальних мігрантів (8 громадян КНР), а саме, будинку АДРЕСА_1, сприяв в організації незаконного переправлення цих осіб через державний кордон України.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, а саме, ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, на те, що засудженому призначене занадто м’яке покарання і безпідставно звільнено від його відбування, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав .

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 і правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 332 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюється.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризувався, раніше не судимий, а також щире каяття у скоєному, як обставину, що пом’якшує покарання. Також судом було враховано й позицію прокурора, яка приймала участь у розгляді справи і в судових дебатах просила звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.( т.5 а. с. 145).

Крім того, з матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 з 9 лютого 2008 р. по 27 квітня 2010 р. (під час досудового слідства і до винесення вироку) перебував під вартою.

Вважати призначене ОСОБА_1 покарання несправедливим внаслідок його м’якості, про що йдеться у касаційній скарзі, немає підстав. Обране покарання і рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням слід визнати таким, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без змін.