Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

засудженого ОСОБА_5

розглянула 10 лютого 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за

касаційною скаргою прокурора, який брав учать у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2010 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.

Згідно з вироком ОСОБА_5 приблизно о 23 годині 30 липня 2009 року на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на вбивство двох осіб у дворі будинку АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кухонним ножем, яким заздалегідь озброївся, заподіяв 2 удари в область черевної порожнини ОСОБА_7. Між тим, довести злочинній умисел до кінця ОСОБА_5 не зміг з причин які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_5 рахував, що відносно ОСОБА_7 він виконав усі дії, скеровані на досягнення мети, а саме – вбивства потерпілого, крім того останньому було своєчасно надано медичну допомогу. ОСОБА_6 став тікати, на що ОСОБА_5, продовжуючи злочинні дії скеровані на позбавлення життя людини, з метою умисного вбивства ОСОБА_6 побіг за останнім, який рухаючись в напрямку магазину впав пробігши приблизно 35 метрів. В цей час, ОСОБА_5, на ґрунті особистих неприязних стосунків, діючи умисно з метою вбивства заподіяв ОСОБА_6 8 ударів ножем в область черевної порожнини від яких настала смерть останнього.

В касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, вважаючи, що суд дійшов до помилкового висновку щодо перекваліфікації дій засудженого по епізоду вбивства ОСОБА_6 з п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України. Крім того, вважає, що судом були допущені істотні порушення вимог кримінально – процесуального закону.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 зазначив, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки він діяв при перевищенні меж необхідної оборони. Посилається на те, що досудове слідство проведено неповно та однобічно, до нього застосовувались недозволені методи слідства, засоби фізичного та психологічного тиску. Просить про перекваліфікацію його з пом’якшенням покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора про залишення вироку без змін, засудженого про підтримання своєї касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

До висновку про винність засудженого ОСОБА_5 у вчиненні замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_7 та умисного вбивства потерпілого ОСОБА_6 суд дійшов на підставі доказів, перевірених у судовому засіданні, яким дав належну оцінку у вироку.

Доводи засудженого про його невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів були предметом дослідження апеляційного суду і спростовані наведеними у вироку доказами.

Суд правильно послався на показання ОСОБА_5, данні під час досудового слідства, що прямо викривають його у вчиненні цих злочинів.

При додатковому допиті як обвинуваченого за участю адвоката ОСОБА_5 детально пояснював обставини вчиненого, зокрема розповів за яких обставин вчинив злочинні дії, у які ділянки тіла потерпілих завдавав ножові поранення.

Ці показання, в частині механізму вчинення злочину, суд обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони стверджуються іншими доказами.

Пояснення ОСОБА_5 про характер поранень були підтверджені висновками проведених у процесі досудового слідства експертиз.

За даними судово – медичних експертиз пояснення ОСОБА_5 про спосіб, інтенсивність і локалізацію тілесних ушкоджень, які він завдавав потерпілим, повністю підтверджені. Локалізація та характер цих ушкоджень свідчать про намір засудженого позбавити життя потерпілих.

Потерпілий ОСОБА_7 ствердив суду, що 30 листопада 2009 року після 22 години на повір’ї будинку АДРЕСА_1 внаслідок неправильної поведінки ОСОБА_5 ОСОБА_9 вдарив останнього. ОСОБА_5 кудись побіг, приблизно через 15 хвилин повернувся з ножем, всі розбігались. В цей момент ОСОБА_5 заподіяв йому удар ножем в ліву частину тулубу та кудись побіг.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив наявність суперечки з ОСОБА_5 після якої останній повернувся з ножем. Як було заподіяно ушкодження ОСОБА_7 не бачив, але ж спостерігав, як ОСОБА_5 наздоганяв ОСОБА_6 і коли останній впав ОСОБА_5 йому наносив удари ножем.

Свідок ОСОБА_10 показував, що ОСОБА_5 після суперечки з ОСОБА_6 повернувся з ножем. Спочатку заподіяв ножем два удари ОСОБА_7 в тулуб, а після побіг за ОСОБА_6.

Оцінюючи показання потерпілого, свідків та наведені у вироку інші докази суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що дії засудженого були скеровані на позбавлення життя двох осіб і мотивом його дій були неприязні стосунки, що повністю виключає твердження засудженого про вчинення ним винних дій в стані необхідної оборони.

Немає підстав вважати, що стосовно ОСОБА_5 допущено істотне порушення вимог кримінально – процесуального законодавства, яке тягне скасування судового рішення.

Стосовно посилань засудженого про застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів то такі не приймаються колегією суддів до уваги оскільки як на досудовому слідстві так і в суді він таких заяв не робив.

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України є правильною у зв’язку з чим твердження в касаційній скарзі прокурора про необхідність іншої кваліфікації є безпідставним.

При призначенні засудженому покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності і обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, у межах встановлених у санкціях зазначених норм КК України (2341-14) .

Оскільки кримінальне законодавство судом застосовано правильно і покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни вироку.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

вирок Апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2010 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію прокурора та засудженого – без задоволення.