Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор’євої І.В.

суддів Животова Г.О., Чуйко О.Г.,

прокурора Гладкого О.Є.

засудженої ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні 10 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 липня 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судиму, останній раз вироком Світловодського районного суду Кіровоградської області від 09.02.2009 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 місяці арешту, 31.03.2009 року звільнена в зв’язку з відбуттям строку покарання

засуджена за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні крадіжки чужого майна повторно, поєднаної з проникненням у житло за таких обставин.

Так, 26.10.2009 року, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, проникла через вікно до квартири АДРЕСА_1, звідки повторно викрала майно ОСОБА_3 на загальну суму 555 грн.

У касаційній скарзі прокурор, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, внаслідок м’якості через неправильне застосування ст. 75 КК України, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, засудженої ОСОБА_1, яка проти задоволення касаційної скарги заперечує, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі. Висновки суду в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженої від відбування призначеного покарання з випробуванням не дотримався вимог закону, є обґрунтованими.

У мотивувальній частині вироку суд зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Проте, як видно з матеріалів кримінальної справи, ці вимоги судом не виконані, у мотивувальній частині вироку суд не обґрунтував свій висновок про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують її покарання.

Як видно з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд послався на ті обставини, що остання щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину, позитивно характеризується, проходить лікування від алкогольної та наркотичної залежності.

При цьому, судом не дана оцінка і не враховано те, що ОСОБА_1 раніше п’ять разів засуджувалася за вчинення корисливих злочинів, у тому числі до позбавлення волі, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України вона вчинила в стані алкогольного сп’яніння і через недовгий період часу після звільнення від відбування покарання за аналогічний корисливий злочин, перебуває на обліку у лікаря нарколога, позбавлена батьківських прав.

Відповідно до ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте апеляційний суд ці вимоги процесуального закону належно не виконав, переконливих мотивів прийнятого рішення не навів і не зазначив підстави, з яких визнав доводи про м’якість призначеного покарання необґрунтованими. Допущене порушення кримінально – процесуального закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.