5-138к11 Про грабіж та розбійний напад з метою заволодіння чужим майном та умисне вбивство потерпілого з корисливих мотивів, а також втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність - 10.02.2011 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2010 року, яким засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше судимого: 07.09.2004 року за

ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

на підставі ст.ст. 75, 104 КК України

звільненого від відбування призначеного покарання

з іспитовим строком на 2 роки,

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки ;

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- за ст. 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання ОСОБА_2 частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 7 вересня 2004 року і остаточно йому визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років;

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина

України, раніше судимого 07.09.2004 року за

ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення

волі, на підставі ст. 75 КК України

звільненого від відбування призначеного покарання

з іспитовим строком на 3 роки,

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання ОСОБА_4 частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 7 вересня 2004 року і остаточно йому визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина

України, раніше судимого 02.04.2004 року за

ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі,

на підставі ст. 75 КК України звільненого

від відбування призначеного покарання з іспитовим

строком на 1 рік,

- за ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_10 15 735 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по 30 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, кожному.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 720 грн. на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засуджені за розбійний напад на ОСОБА_14 з метою заволодіння чужим майном та його умисне вбивство з корисливих мотивів, а також втягнення неповнолітнього ОСОБА_2 у злочинну діяльність.

ОСОБА_2 засуджений за пособництво у вчиненні відкритого заволодіння майном ОСОБА_14, повторне відкрите заволодіння майном та заздалегідь не обіцяний збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.

Злочини вчинені за наступних обставин.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1 березня 2006 року домовилися вчинити відкрите викрадення мобільного телефону у неповнолітнього ОСОБА_14, у зв’язку з чим, погрожуючи фізичною розправою, примусили неповнолітнього ОСОБА_2 5 березня 2006 року привести ОСОБА_14 до будинку АДРЕСА_1. Цього ж дня, приблизно о 10 годині 45 хвилин ОСОБА_2 згідно з попередньою домовленістю привів ОСОБА_14 до вказаного дачного будинку, на другому поверсі якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили розбійний напад на потерпілого та з корисливих мотивів завдали йому в область голови 27 ударів молотком, який взяли з собою, і цеглиною, яку знайшли у будинку, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього. Після цього, заволодівши мобільним телефоном ОСОБА_14 "Сіменс СХ-70" вартістю 729 грн., ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 покинули місце злочину і, наздогнавши по дорозі ОСОБА_2, віддали йому мобільний телефон потерпілого та наказали його продати. ОСОБА_2 продав телефон за 290 грн. ОСОБА_15 та віддав гроші ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Також, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, шляхом погроз змусили останнього бути посібником у відкритому викраденні майна ОСОБА_14 та збути майно, одержане злочинним шляхом, чим втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність.

Крім того, 30 жовтня 2006 року приблизно о 21 годині в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_13 на загальну суму 1280,05 грн.

У касаційних скаргах:

- прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про скасування постановленого вироку щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а саме,- в частині задоволення цивільних позовів членів сім’ї ОСОБА_14 та стягнення на їх користь в солідарному порядку з засуджених матеріальної та моральної шкоди. Оскільки, як вважає прокурор, при визначення розміру відшкодування збитків судом в повній мірі не було враховано обсяг обвинувачення та ступінь вини кожного із засуджених, тому просить справу направити на новий судовий розгляд;

- засуджений ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посилаючись на незаконність засудження ОСОБА_5 просять постановлений щодо нього вирок скасувати, а справу закрити. Своє прохання мотивують тим, що під час досудового слідства було порушено право засудженого на захист, до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він себе обмовив, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджують, що до інкримінованих злочинів ОСОБА_5 непричетний;

- засуджений ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необгрунтованість постановленого щодо нього вироку, порушення норм кримінально-процесуального закону, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду щодо його винуватості не відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на недопустимих доказах, його вина в інкримінованих злочинах не доведена. Стверджує, що на досудовому слідстві до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства;

- захисник ОСОБА_8, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм кримінально-процесуального закону, зокрема,- права на захист, ставить питання про скасування постановленого вироку щодо ОСОБА_4 і закриття справи за недоведеністю участі останнього у вчиненні злочину. Вважає, що у справі відсутні докази про причетність ОСОБА_4 до вчинених злочинів;

- захисник ОСОБА_9, посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, порушення норм кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постановлений щодо ОСОБА_4 вирок скасувати та його виправдати. Стверджує, що зібрані у справі докази не підтверджують вини ОСОБА_4 в інкримінованих злочинах. Вважає, що ОСОБА_4 у вчинених злочинах обмовили засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_5;

- засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_6, посилаючись на незаконність засудження ОСОБА_2, просять постановлений щодо нього вирок скасувати, а справу закрити. Стверджують, що на досудовому слідстві до засудженого застосовувалися недозволені методи ведення слідства, внаслідок чого він себе обмовив. Висновки суду про його винність в інкримінованих злочинах грунтуються на доказах, що зібрані з порушенням кримінально-процесуального закону, порушено його право на захист. В своїх апеляціях скаржники зазначили, що до інкримінованих злочинів ОСОБА_2 непричетний, також заперечили проти цивільних позовів членів сім’ї ОСОБА_14.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_6 щодо скасування вироку суду лише в частині стягнення солідарно з засуджених на користь ОСОБА_14 матеріальної та моральної шкоди, в іншій частині їх скарги, а також скарги інших засуджених та їх захисників просила залишити без задоволення, думку потерпілого ОСОБА_10, який проти апеляцій заперечив, захисника ОСОБА_3, яка свою апеляційну скаргу підтримала, захисника ОСОБА_16, яка підтримала апеляції ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурора, ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_6, підлягають частковому задоволенню, а скарги інших засуджених та їх захисників слід залишити без задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, належно оцінених і наведених судом у вироку, та є правильним.

Цей висновок, зокрема,- по факту злочиних дій стосовно потерпілого ОСОБА_14, ґрунтується на наступних доказах:

-показаннях ОСОБА_2, допитаного на досудовому слідстві в якості підозрюваного з участю його захисника ОСОБА_6 та законного представника ОСОБА_16, з яких слідує, що 5 березня 2006 року ОСОБА_2 через погрози фізичною розправою з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 привів ОСОБА_10, у якого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 хотіли відібрати мобільний телефон, на дачу, яку вони йому- ОСОБА_2 раніше показали. Коли ОСОБА_2 з ОСОБА_14 прийшли до будинку, то ОСОБА_5 сказав ОСОБА_2 іти. Через деякий час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наздогнали ОСОБА_2, попередили його, щоб він нікому нічого не розповідав, та дали йому мобільний телефон "Сіменс", щоб він його продав. Вказаний телефон ОСОБА_2 продав, грошові кошти отримані за телефон передав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 10-13, 19-38);

-показаннями на досудовому слідстві у якості підозрюваного за ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_5, який хоча і заперечував свою причетність до безпосереднього розбійного нападу та вбивства ОСОБА_14, проте в частині організації підготовки до вчинення злочинних дій відносно останнього, визначення часу, місця та способу заволодіння його телефоном підтвердив показання ОСОБА_2 Зазначені показання ОСОБА_5 під час допиту його у присутності захисника у якості обвинуваченого підтвердив та вказав, що ОСОБА_14 вбив ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 62-67, 70-84, 91);

-даних протоколів очних ставок між обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в ході яких вони підтвердили свої показання в присутності захисників. При цьому при наявності розбіжностей в їх свідченнях в своїй сукупності їх показання підтверджують причетність кожного з них до злочинних дій проти ОСОБА_14, оскільки вказують на дату цих подій- 5 березня 2006 року, час зникнення ОСОБА_14 та місце- дачний будинок, де було виявлено труп останнього (т. 3 а.с. 175-202, 204-219, 221-240);

Давши показанням засуджених об’єктивну оцінку у сукупності з показаннями допитаних у справі потерпілих, свідків, даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз, що об’єктивно узгоджуються між собою, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці докази є достатніми, та які підтверджують факт того, що потерпілий ОСОБА_14 активно захищався від побиття, і, за вказаних обставин, в нападі на нього брав участь не тільки ОСОБА_4, а й ОСОБА_5, який за твердженням ОСОБА_2 перебував у цей час у дачному будинку, і залишив місце злочину разом з ОСОБА_4 Крім того, виходячи із об’єктивно встановлених у справі фактичних обставин вчинених злочинів, суд дійшов правильного висновку про завідому узгодженість злочинних дій засуджених одразу ж після скоєння злочинів та їх явно виражений корисливий мотив, про що свідчать їх спільні дії щодо збуту телефона потерпілого ОСОБА_14 та поділу грошових коштів від його реалізації між собою.

Також, висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні пограбування потерпілої ОСОБА_13 ґрунтується на доказах:

-показаннях на досудовому та судовому слідстві потерпілої ОСОБА_13, яка показала що 30 жовтня 2006 року біля 20 год. вона поверталася з роботи додому. Коли вона зайшла в під’їзд свого будинку на першому поверсі незнайомий хлопець вихопив у неї сумку та втік, у неї було викрадено майно: пластикові картки "Промінвестбанку", картка для отримання заробітної плати, дисконтна картка магазину "Фуршет", гроші в сумі 100 доларів США однією купюрою, 1 долар США, недійсні 10 доларів США, косметичка вартістю 40 грн., зарядний пристрій для мобільного телефону та інші речі. Вказаними діями їй заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1280 грн., з викраденого майна їй повернути лише пластикові картки (т. 5 а.с. 15-18, т. 9 а.с. 276);

-показаннях на досудовому слідстві та в суді свідка ОСОБА_17, який показав, що 30 жовтня 2006 року біля 21 год. він розмовляв по телефону з ОСОБА_2, який хотів з ним зустрітися, оскільки у нього є банківська пластикова картка. На наступний день вони зустрілися і ОСОБА_2 показав йому дві пластикові картки, на одній з яких було записано ім’я власника "ОСОБА_22". При цьому ОСОБА_2 повідомив, що купив ці картки у "малоліток". В магазині ОСОБА_2 хотів розрахуватися карткою за дві пляшки пива, однак касир в цьому відмовила. Після цього ОСОБА_2 пішов до обмінного пункту обміняти долари, однак касир повідомила, що 10 доларів є фальшивими та викликала міліцію, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_17 було затримано та доставлено в райвідділ міліції. Там ОСОБА_2 повідомив свідка, що картки він викинув під сидіння міліцейського автомобіля. Наступного дня ОСОБА_2 в присутності своєї матері опитали з приводу фальшивих доларів, та він працівникам міліції повідомив, що ці долари не його, а належать ОСОБА_17 Після цього він- ОСОБА_17 розказав працівникам міліції про картки, які ОСОБА_2 сховав в автомобілі. За вказаними картками працівники міліції встановили їх власника, яка в райвідділі міліції повідомила про викрадення у неї сумки, у якій знаходилися ці картки та 10 фальшивих доларів, окрім того, вона впізнала ОСОБА_2 як особу, яка викрала у неї сумку (т. 5 а.с. 52-55, т. 9 а.с. 278-279).

Давши вказаним показанням потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_17 об’єктивну оцінку у сукупності з даними протоколів огляду місця події, предметів, висновків судових товарознавчих експертиз, спеціаліста (т. 5 а.с. 5, 13,48-51, 79, 81, 86, 93-94, 101-103), суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що грабіж ОСОБА_13 був вчинений саме ОСОБА_2 із корисливих мотивів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку.

Правильно встановивши усі фактичні обставини вчинених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 злочинів, суд вірно кваліфікував їхні злочинні дії: ОСОБА_4, ОСОБА_5 за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, 304 КК України та ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, 198 КК України.

При цьому судом обґрунтовано не прийнято до уваги доводи засуджених та їх захисників про те, що показання під час досудового слідства засудженні давали під впливом працівників міліції внаслідок застосування до них незаконних методів слідства, оскільки ці доводи не ґрунтуються на будь-яких об’єктивних даних, більш того, спростовуються проведеними за заявами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 матеріалами перевірок органами прокуратури з висновками про відсутність даних про незаконність досудового слідства.

Крім того, доводи касаційних скарг на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, неправильне встановлення фактичних обставин справи, а також істотні порушення кримінально- процесуального закону при проведенні окремих слідчих дій, щодо порушення права засуджених на захист, необ’єктивну оцінку зібраних у справі та покладених в основу вироку доказів, колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах кримінально- процесуального закону.

Тому підстав для скасування вироку в цій частині та направлення справи на новий судовий розгляд, закриття кримінальної справи щодо засуджених за доводами касаційних скарг у колегії суддів немає.

Покарання засудженим судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ними злочинів, даних про їх особи та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Разом із тим, доводи касаційних скарг прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_6 про неправильне застосування судом закону при вирішенні цивільного позову в частині стягнення з засуджених на користь ОСОБА_10, ОСОБА_15 ОСОБА_18, ОСОБА_15 ОСОБА_19 матеріальної та моральної шкоди заслуговують на увагу.

В силу ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ч. 5 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову.

Як зазначено у абз. 3 п. 13 Постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) , при вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь.

При вирішенні цивільного позову судом не було враховано, що у вбивстві потерпілого ОСОБА_14 ОСОБА_2 участі не приймав. Тому покладення на нього судом обов’язку по відшкодуванню на користь ОСОБА_10, ОСОБА_15 ОСОБА_18, ОСОБА_15 ОСОБА_19 матеріальної та моральної шкоди солідарно є безпідставним та необґрунтованим.

В зв’язку з викладеним справа у цій частині підлягає направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині вирішення цивільних позовів про стягнення з засуджених солідарно на користь ОСОБА_10, ОСОБА_15 ОСОБА_18, ОСОБА_15 ОСОБА_19 матеріальної та моральної шкоди скасувати, а справу направити в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.