Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2010 року,

яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Мискі Кемеровської області

Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, не судимого,

- за ч. 1 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ятнадцять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 295 гривень 05 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 гривень моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочинів за таких обставин.

ОСОБА_5, 13 листопада 2009 року о другій половині доби, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, вживаючи алкогольні напої зі своєю дружиною ОСОБА_6 та її двоюрідним братом ОСОБА_8, висловлював претензії з приводу відносин, які склалися між останніми, проявляючи при цьому неприязне відношення до ОСОБА_8 через почуття ревнощів. У період часу з 3 години до 5 години 30 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_2, коли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 пішли відпочивати, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою умисного вбивства ОСОБА_8 взяв кухонний ніж та, зайшовши до кімнати, де знаходився потерпілий, задав останньому чисельних ударів ножем у різні частини тіла, від яких потерпілий помер на місці.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_8, о 6 годині 40 хвилин, коли ОСОБА_6 направлялася до кімнати ОСОБА_8, ОСОБА_5 з метою умисного вбивства потерпілої на ґрунті ревнощів взяв зі столу на кухні ніж та, наздогнавши останню, завдав їй удар у ділянку черевної порожнини і намагався завдати ще одного удару, але був зупинений сином ОСОБА_9, який прибіг на крики матері про допомогу, а потім викликав міліцію. За таких обставин злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі засудженого.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, у тому числі порушення права на захист, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, просить скасувати вирок суду, а справу направити на додаткове розслідування. Також зазначає, що перші його допити у порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 45 КПК України проводилися без участі захисника. Звертає увагу на те, що не був ознайомлений з усіма матеріалами кримінальної справи до судового розгляду. Вважає, що досудове розслідування проводили не уповноважені на те особи. Посилається на те, що судом неправильно встановлено обставини вчинення злочинів, неправильно кваліфіковані його дії та призначено занадто суворе покарання. На його думку більшість його клопотань та заяв були незаконного проігноровані апеляційним судом.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що умислу на вбивство ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у засудженого не було. На його думку дії засудженого за фактом вбивства ОСОБА_8 та замаху на вбивство ОСОБА_6 правильно було б кваліфікувати відповідно за ст. 116 та ст. 123 КК України. Зазначає, що висновки суду про вчинення злочинів засудженим в стані алкогольного сп’яніння є безпідставними. Звертає увагу на неправильне стягнення із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_6 295 гривень 5 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_6 вказує на необґрунтованість викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційні скарги засудженого та захисника безпідставними, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що дані касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Докази, які були досліджені в судовому засіданні давали суду підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_5 вчинив умисне вбивство ОСОБА_8 та незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_6, тобто умисне протиправне спричинення смерті іншій особі, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Злочинні дії засудженого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 115;

ч. 3 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України правильно.

Доводи, аналогічні викладеним у касаційних скаргах засудженого та захисника, про те, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати як умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, були предметом розгляду судом першої інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними та такими, що направлені на уникнення відповідальності за вчинене.

Показання свідків на досудовому слідстві та в судовому засіданні були оцінені судом в сукупності з іншими доказами, які досліджені в судовому засіданні, а тому твердження в касаційних скаргах про те, що в основу вироку покладено неправдиві та суперечливі показанні є безпідставними.

Не ґрунтуються на матеріалах справи також і доводи засудженого про порушення його права на захист. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що всі необхідні слідчі дії проводилися за участю захисників, які призначалися відповідно до вимог ст. 47 КПК України.

Що стосується доводів касаційних скарг про суворість призначеного засудженому покарання, то вони задоволенню не підлягають.

При призначенні покарання апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, а також попереднє рішення касаційної інстанції.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому підстав для його зміни колегія не вбачає.

Під час досудового слідства і розгляду справи в судовому засіданні порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасуванні цього вироку, не допущено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.