Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Вільгушинського М.Й.

суддів - Марчук Н.О., Квасневської Н.Д.

з участю прокурора – Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні 15 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 189 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни. Цим же судом винесено окрему ухвалу на адресу прокурора АР Крим через виявлені порушення кримінально-процесуального законодавства.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він організував стійку злочинну групу, до якої увійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо яких постановлено вирок, ОСОБА_4, щодо якого відмовлено в порушенні кримінальної справи за п. 8 ст. 6 КПК України, та інші невстановлені досудовим слідством особи. При активній підтримці ОСОБА_1 на протязі жовтня 1996 р. - березня 1998 р. вказана організована група шляхом вимагання індивідуального майна у потерпілого ОСОБА_5, із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя і здоров’я, заволоділа його майном на загальну суму 127 000 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, звільнити його від кримінальної відповідальності, посилаючись на те, що судом безпідставно не було закрито провадження по справі за закінченням строків давності, так як з часу вчинення інкримінованих йому злочинів минуло більше 10 років, від досудового слідства він не ухилявся.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який проти скарги заперечував, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 КК України ( в редакції 1960) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо минуло 10 років з дня вчинення нею злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на 5 років.

Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, ухиляється від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або її явки з повинною.

За змістом вказаної статті особа вважається такою, що ухилилася від слідства або суду, якщо вона намагається уникнути притягнення до кримінальної відповідальності шляхом виїзду з попереднього місця проживання, переходу на нелегальне становище, тощо.

Санкції ч. 3 ст. 144 КК України ( 1960), за якою було порушено кримінальну справу, та ч. 4 ст. 189 КК України ( 2001 року), за якою ОСОБА_1 визнано винним, передбачають покарання більше 5 років позбавлення волі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 вчиняв злочини з середини жовтня 1996 року до 20 березня 1998 року ( в період дії Кримінального кодексу 1960 (2001-05) ).

Відмовляючи ОСОБА_1 у звільненні від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, суди посилалися на листи органів прокуратури, СБУ та МВС про проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення місця перебування ОСОБА_1, та виходячи з того, що прокурор періодично перевіряв кримінальну справу та надавав відповідні методичні рекомендації.

Разом з тим, судами не дано обгрунтованої оцінки доводам засудженого про те, що він не був повідомлений про порушення щодо нього кримінальної справи, висунення йому обвинувачення та обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд у 1998 році, при цьому не ухилявся від слідства, мав постійне місце реєстрації та проживання, отримав громадянство України, національний паспорт та зареєструвався в органах внутрішніх справ і на нелегальне становище не переходив.

Крім того, в матеріалах справи є два листи ГУ СБУ в АР Крим, в одному з яких зазначено про заведення оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_1, а в іншому – про відсутність інформації про перебування ОСОБА_1 в розшуку.

Зазначені листи судами належним чином не перевірені і їм не дана відповідна правова оцінка.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об’єктивно не перевірив доводи ОСОБА_1 та його захисника стосовно наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності, не навів мотиви того, чому не прийняв надані ними докази належної поведінки до уваги, постановивши таким чином рішення, яке є сумнівним, оскільки свідчить про неправильне застосування кримінального закону.

Тому вирок місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Так як ухвала апеляційного суду не містить доводів, які б спростовували позицію засудженого та захисника, її також слід скасувати.

В порядку ст. 395 КПК України (1001-05) підлягає скасуванню також окрема ухвала апеляційного суду від 13 квітня 2010 року.

Під час нового судового розгляду суду слід врахувати наведене у даній ухвалі, відповідно до вимог закону перевірити доводи ОСОБА_1, дати їм належну оцінку, в тому числі з огляду на наявність підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ст. 48 КК України ( 1960), ст. 49 КК України ( 2001 року ), та прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2009 року, ухвалу та окрему ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року щодо Утаєва Рахматулли скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж районного суду.