Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Квасневської Н.Д., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Сенюк В.О.

розглянула в судовому засіданні 15 лютого 2011 року у м.Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо засудженої ОСОБА_2

Вироком Нахімовського районного суду м.Севастополя від 3 лютого 2010 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

відповідно до ст. 89 КК України таку, що не має судимості,

за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що належить засудженій,

за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі,

за ч.1 ст. 311 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженій.

Ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 5 жовтня 2010 року вирок залишено без зміни.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч.1 ст. 309 КК України, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

ОСОБА_2 засуджена за те, що вона 17 березня 2009 року за адресою АДРЕСА_1, придбала у ОСОБА_3 прекурсор, щодо якого встановлені заходи контролю, – соляну кислоту масою не менше 490 мл. з метою використання для виготовлення психотропних речовин і, зберігаючи при собі, перенесла його у літню кухню того ж домоволодіння, де продовжила зберігати з тією ж метою.

18 та 22 березня 2009 року ОСОБА_2 використала частину прекурсора, виготовивши особливо небезпечну психотропну речовину – кустарно виготовлений препарат з ефедрину (псевдоефедрину), частину якого вжила сама, а решту масою 0,221 г. у перерахунку на суху вагу, продовжила незаконно зберігати з метою збуту, і 19 березня 2009 року неподалік автобусної зупинки на вул.Весняній у м.Севастополі безоплатно збула ОСОБА_3

22 березня 2009 року ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, у приміщенні тієї ж літньої кухні виготовила без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину – кустарно виготовлений препарат з ефедрину (псевдоефедрину) загальною масою 0,677 г. у перерахунку на суху вагу, який зберігала до 23 березня 2009 року, коли він був виявлений і вилучений працівниками міліції під час обшуку, в ході якого також було виявлено і вилучено частину невикористаного прекурсору, щодо якого встановлені заходи контролю, – соляну кислоту масою не менше 490 мл., який засуджена зберігала з метою використання для виготовлення психотропних речовин.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення кримінально-процесуального закону. Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги, що ОСОБА_2 обмовила себе у вчиненні злочинів внаслідок погроз з боку її співмешканця. Крім того, вказує на порушення судом порядку фіксування судового процесу технічними засобами та неповне викладення перебігу подій судового розгляду у протоколі судового засідання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку, і підтверджується показаннями самої засудженої, яка повністю визнала свою вину і пояснила про обставини вчинення злочинів, показаннями засудженого по цій же справі ОСОБА_3, якому засуджена збула психотропну речовину, показаннями свідків, даними протоколів огляду місця події, очної ставки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, висновками судово-хімічних експертиз про належність речовини, вилученої під час обшуку у ОСОБА_2, до прекурсору – розчину соляної кислоти, а також речовин, вилучених під час обшуку у ОСОБА_2 та у ОСОБА_3, до особливо небезпечної психотропної речовини.

Посилання у касаційній скарзі захисника на те, що ОСОБА_2 внаслідок погроз з боку її співмешканця ОСОБА_4 обмовила себе у вчиненні злочинів, є неспроможними, оскільки не підтверджуються матеріалами справи. Ні під час досудового слідства, ні в суді ОСОБА_2 не заявляла про це і повністю визнала свою вину.

Отже, суд повно і всебічно дослідив зібрані по справі докази і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 311 КК України. Покарання обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Не знайшли свого підтвердження доводи про те, що судом було відмовлено у задоволенні клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами. Відповідно до вимог ст. 87 КПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється на вимогу учасників судового розгляду. Як видно з протоколу судового засідання, під час розгляду даної справи ні ОСОБА_2, ні її захисник не заявляли такого клопотання в судовому засіданні, тому у суду не було підстав для фіксування процесу. Посилання на те, що таке клопотання не було внесено у протокол судового засідання, є непереконливим, оскільки судом були розглянуті зауваження на протокол судового засідання, які були подані захисником ОСОБА_1 з цього приводу, і вони були відхилені судом як необґрунтовані (т.1 а.с.275).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судових рішень по справі, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Нахімовського районного суду м.Севастополя від 3 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м.Севастополя від 5 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.