5-163км11 Про незаконне придбання, виготовлення та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - 15.02.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 15 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Чернігівської області на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 вересня 2010 року,

вироком суду першої інстанції

ОСОБА_2, 07 квітня 1986 року

народження, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки обмеження волі з конфіскацією належного йому майна.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції змінений в частині призначеного покарання. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі без конфіскації майна.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що в серпні 2009 року біля ферми села Лави Сосницького району Чернігівської зірвав декілька гілок рослини зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № 041 (х) від 25.01.2010 року є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом (марихуаною), переніс їх до місця свого проживання, де висушив, подрібнив і зберігав з метою збуту.

22 грудня 2009 року близько 18 години ОСОБА_2 збув в місця позбавлення волі – Менську виправну колонію № 91 вищевказаний наркотичний засіб, маса якого в перерахунку на суху речовину становить – 23, 648 г.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Чернігівської області ставить питання про скасування вироку суду першої та ухвали апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Прокурор вважає необґрунтованим застосування судами ст. 69 КК України та міри покарання у виді обмеження волі. На думку прокурора суд необґрунтовано врахував пом’якшуючими обставинами з’явлення із зізнанням, сприяння розкриттю злочину та ненастання тяжких наслідків з урахування обставин розкриття злочину, оскільки в сумці, яку ОСОБА_2 перекинув в місця позбавлення волі була зазначена його адреса, за якою засудженого знайшли. Крім того, тяжкі наслідки від злочину не настали у зв’язку із своєчасним виявленням наркотичного засобу працівниками колонії.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання у виді обмеження волі без конфіскації майна тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується доказами, дослідженими судом, і не заперечуються у касаційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті.

Як видно з вироку суду першої інстанції, при призначенні ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд враховував тяжкість вчиненого ним злочину, дані, що характеризують особу винуватого, а також обставини, що пом’якшують покарання, зазначаючи, що засуджений до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнав вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має позитивні характеристики з місця роботи та проживання.

Пом’якшуючи засудженому покарання та застосовуючи ст. 69 КК України, суд апеляційної інстанції врахував обставинами, які пом’якшують його покарання те, що він наглядає за бабусею похилого віку, одружений, а також клопотання з місця проживання і роботи засудженого про пом’якшення йому покарання.

Разом із тим, судами першої та апеляційної інстанцій не дана належна оцінка тому, що вчинений ОСОБА_2 злочин пов’язаний з незаконним збутом наркотичних засобів і відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, злочин було розкрито оперативним шляхом, а не внаслідок з’явлення із зізнанням, і тяжкі наслідки від злочину не настали у зв’язку з виявленням наркотичного засобу працівниками виправної колонії.

Тому, на думку колегії суддів, зазначені вище обставини не можна вважати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості даного злочину.

Крім того, санкція ч. 2 ст. 307 передбачає обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Апеляційним судом не застосовано до засудженого додаткового покарання у виді конфіскації майна. За обставин, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України суд може не призначати додаткового покарання.

Проте, призначивши засудженому покарання без конфіскації майна, суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував своє рішення, що призвело до неправильного застосування кримінального закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання судом першої інстанції із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі і судом апеляційної інстанції із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі без конфіскації майна є необґрунтованим і суперечить загальним принципам призначення покарання, у зв’язку з чим його слід визнати таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вирок місцевого та ухвала апеляційного судів щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд. Під час нового судового розгляду суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, перевірити доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, і за умови підтвердження обсягу обвинувачення, в якому ОСОБА_2 визнано винним за даним вироком, призначити йому покарання, яке б відповідало вимогам кримінального закону .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.