Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2010 року,

Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Широка Гребля, Хмільницького району, Вінницької області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права займати посади судді на строк три роки та з конфіскацією майна, крім житла.

ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, ОСОБА_5, працюючи на посаді судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, та маючи у своєму провадженні кримінальну справу відносно ОСОБА_6, в період з початку листопада 2009 року по 11 січня 2010 року, в приміщенні Хмільницького міськрайонного суду, розташованого в АДРЕСА_1 повідомив ОСОБА_7, що за 3000 доларів США може призначити його синові ОСОБА_6 мінімальний строк позбавлення волі.

12 січня 2010 року біля приміщення Хмільницького міськрайонного суду ОСОБА_7 попросив ОСОБА_5 зменшити розмір визначеної раніше суми, у зв’язку з чим ОСОБА_5 погодився вчинити вказані дії за 2000 доларів США.

Приблизно об 11 годині, 15 січня 2010 року, коли ОСОБА_7 прибув до службового кабінету ОСОБА_5 для передачі частини хабара в розмірі 500 доларів США та 400 Євро, останній сказав ОСОБА_7, що сам знайде його та підійде для одержання коштів.

Приблизно о 18 годині, в цей же день, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 і біля універмагу "Дружба", розташованого в буд. 3 на площі Перемоги в м. Хмільнику, одержав від останнього 500 доларів США і 400 євро, як першу частину хабара.

20 січня 2010 року ОСОБА_7 знову прибув до службового кабінету ОСОБА_5 для передачі другої частини хабара в сумі 900 доларів США, однак, ОСОБА_5, вийшовши з ОСОБА_7 з кабінету і, знаходячись в коридорі, сказав останньому самостійно зайти до його службового кабінету та покласти 900доларів США в книжку, яка знаходилась на робочому столі.

Одразу після цього, приблизно о 13 годині, виконуючи вказівку ОСОБА_5 щодо способу передачі коштів, ОСОБА_7 зайшов до його службового кабінету та поклав у Кримінальний кодекс України (2341-14) , що знаходився на робочому столі, 900 доларів США, а ОСОБА_5 в цей час залишався у коридорі приміщення суду. Таким чином, суддя ОСОБА_5 у визначений ним спосіб одержав другу частину хабара в сумі 900 доларів США.

Загалом ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_7 хабар в сумі 1400 доларів США та 400 Євро, що за офіційним курсом Національного банку України в сукупності становить 15 843,06 грн.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд. Прокурор зазначає, що оскільки ОСОБА_5 скоїв тяжкий злочин з використанням службового становища, то суд повинен був згідно ст. 54 КК України прийняти рішення про позбавлення його кваліфікаційного класу судді. Також призначене ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади судді строком на 3 роки є вузьким за змістом, що не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину і дозволяє займати інші посади в системі судових органів.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити у зв’язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. При цьому зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на суперечливих показаннях ОСОБА_7 та недопустимих і неналежних доказах, які зібрані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. ОСОБА_5 вказує, що відносно нього мала місце провокація хабара, так як у нього були неприязні стосунки з ОСОБА_7, який співпрацював з правоохоронними органами і за що його незаконно за давання хабара не притягнуто до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, ОСОБА_5 вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, так як розмір хабара незначний і є всі підстави для пом’якшення покарання з урахуванням його похилого віку, значної кількості заохочень по роботі, позитивних характеристик, вчинення злочину вперше та наявності тяжких захворювань.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а касаційну скаргу засудженого вважав безпідставною, пояснення засудженого ОСОБА_5 на підтримку своєї скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши наведені доводи, колегія суддів приходить до висновку, що подані касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив, правильно оцінив.

Зокрема сам засуджений ОСОБА_5, заперечуючи свою причетність до вчинення злочину, у той же час в судовому засіданні визнав, що в листопаді-грудні 2009 року неодноразово спілкувався з ОСОБА_7 з приводу сина останнього, кримінальна справа відносно якого перебувала у нього в провадженні. ОСОБА_7 просив "випустити" сина, а він, в свою чергу, наполягав на відшкодуванні шкоди потерпілим спочатку в сумі 3000, а потім 2000 доларів США. Засуджений підтвердив, що зустрічався з ОСОБА_7 12, 15 та 20 січня 2010 року, коли в його кабінеті було вилучено 900 доларів США, а також не заперечував, що на аудіо та відеозаписах, які долучені в якості речових доказів по справі, зафіксовано саме його розмови з ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 239-240).

Свідок ОСОБА_7 на досудовому слідстві та в судовому засіданні послідовно розповів, що ОСОБА_5 погодився спочатку за 3000, а потім 2000 доларів США призначити його сину мінімальне покарання. Зафіксувавши розмову з ОСОБА_5 на диктофон, він звернувся в СБУ, де помітили валюту і передали йому для передачі судді. Хабар ОСОБА_5 він передавав двома частина 15 та 20 січня 2010 року. При цьому, ці зустрічі він фіксував на диктофон та відеокамеру (т. 4 а.с. 229-230).

Показання ОСОБА_7 повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були понятими при врученні ОСОБА_7 коштів і при помітці їх спецзасобами, даними аудіо та відеозаписів зустрічей ОСОБА_5 з ОСОБА_7 12, 15 та 20 січня 2010 року, детально досліджених судом, висновком судово-фоноскопічної експертизи щодо наявності голосу та усного мовлення ОСОБА_5 на цих записах та відсутність на них ознак монтажу, даними протоколу обшуку кабінету ОСОБА_5 щодо виявлення в книзі на його робочому столі 900 доларів США, висновком судово-хімічної експертизи щодо наявності на цих купюрах спеціальної хімічної речовини та напису "Хабар СБУ".

Дослідивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку, що суддя ОСОБА_5 вчинив діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Кваліфікація злочинних дій засудженого за цим законом є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Доводи засудженого про те, що суд не звернув уваги на допущені по справі під час її розслідування порушення вимог кримінально-процесуального закону і Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , внаслідок чого постановив вирок на недопустимих та неналежних доказах, є безпідставними, оскільки дослідженими по справі і наведеними у вироку доказами підтверджено, що оперативно-розшукові заходи по справі здійснювались згідно з вимогами закону на підставі заведеної оперативно-розшукової справи за № 4862, за матеріалами якої Апеляційним судом м. Києва надавався дозвіл від 13 січня 2010 року на зняття інформації з каналів зв’язку, проникнення до службового кабінету, здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відео зйомки, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів відносно ОСОБА_5 до 13.07.2010 року(т. 4 а.с. 137).

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи засудженого про те, що ОСОБА_7 перебував з ним у неприязних стосунках та здійснив провокацію хабара. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 неодноразово зустрічався з ОСОБА_7 як в приміщенні суду, так і поза його межами. При цьому ОСОБА_5 особисто надавав дозвіл на прохід ОСОБА_7 до його службового кабінету, а розмови між ними відбувались спокійно, в умовах повної довіри.

Посилання ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_7 співпрацював з правоохоронними органами та його незаконно не притягнуто до кримінальної відповідальності за давання хабара є безпідставними. ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів ще до давання ним хабара, а тому слідчий виніс законну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за відсутністю в його діях складу злочину.

Таким чином, по справі не встановлено підстав для скасування вироку і закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за недоведеністю його участі у злочині, про що просить засуджений.

Покарання ОСОБА_5 призначено у відповідності з вимогами закону, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, даних про особу засудженого, та обставин, що пом’якшують покарання.

Твердження прокурора у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судом кримінального закону при призначенні покарання є безпідставним. Відповідно до ст. 54 КК України призначення додаткового покарання у виді позбавлення кваліфікаційного класу є правом, а не обов’язком суду. Крім того, на момент винесення вироку, тобто 07 вересня 2010 року, набрав законної сили Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року (2453-17) , яким не передбачено наявність у суддів кваліфікаційних класів.

Щодо призначення судом додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади судді, то його, на переконання колегії суддів, також не можна визнати незаконним, оскільки засуджений вчинив службовий злочин з використанням посади судді і рішення суду про неможливість збереження за ОСОБА_5 права обіймати саме такі посади є обгрунтованим.

Із матеріалів справи вбачається, що слідчими органами і судом досліджено всі обставини, з’ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, при касаційному розгляді справи не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 – без задоволення.