Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Квасневської Н.Д., Марчук Н.О.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула в судовому засіданні 15 лютого 2011 року у м.Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у судовому розгляді справи, та захисника ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м.Києва від 19 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_6

Вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 7 червня 2010 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

за ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; за ч.4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; за ч.2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_6 визначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 2736,37 грн. судових витрат, а також 792550 грн. та 220000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2.

Вироком Апеляційного суду м.Києва від 19 жовтня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного додаткового покарання скасовано та призначено засудженій за ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України 7 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; за ч.4 ст. 190 КК України 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; за ч.2 ст. 366 КК України 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 3 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання за сукупністю злочинів у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої. В решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнана винною у тому, що вона 31 серпня 2006 року уклала з ОСОБА_2 договір позики грошових коштів, не маючи наміру їх повертати, і шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошима останнього на суму 503000 грн., завдавши шкоду в особливо великому розмірі.

Крім цього, обіймаючи посаду директора ТОВ "Магазин №451", ОСОБА_6, у січні 2008 року разом з невстановленою особою виготовила завідомо неправдивий офіційний документ – протокол №12 загальних зборів засновників названого товариства від 22.01.2008 р. про передачу товариством в іпотеку ЗАТ "ОТП Банк" у якості забезпечення нежилого приміщення вартістю 2500000 грн. для отримання ОСОБА_6 кредиту, засвідчила своїм підписом та відтиском печатки ТОВ "Магазин №451", а невстановлена слідством особа розписалась імені засновників ТОВ "Магазин №451" ОСОБА_2 і ОСОБА_1, після чого ОСОБА_6 надала цей документ у ЗАТ "ОТП Банк", внаслідок чого був укладений договір іпотеки. В результаті ОСОБА_6 повторно, не маючи наміру повернути вищевказані кредитні кошти, 23 січня 2008 року заволоділа шляхом обману належними ЗАТ "ОТП Банк" грошима в сумі 474000 доларів США, що складає 2393700 грн. в перерахунку на національну валюту, чим заподіяла банку шкоду в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_6, будучи засновником ТОВ "Магазин №451" та володіючи 25% Статутного капіталу, запропонувала співзасновникові ОСОБА_2 придбати з належних їй 5% Статутного капіталу, в дійсності не маючи на меті передавати йому вказану частку. 9 липня 2008 року ОСОБА_7 за дорученням ОСОБА_2 передала засудженій 20000 євро в якості оплати за 5% Статутного капіталу, а ОСОБА_6 передала їй посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_8 заяву від 9.07.2008 р. про передачу ОСОБА_2 5% в статутному фонді ТОВ "Магазин №451", однак 19 січня 2009 року засуджена звернулась до того ж нотаріуса за нотаріальним посвідченням заяви про відкликання своєї заяви від 9.07.2008 р. Таким чином, ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами ОСОБА_2 в сумі 20000 євро, що в перерахунку складає 220000 гривень, чим завдала потерпілому шкоду в особливо великому розмірі.

Крім цього, ОСОБА_6, обіймаючи посаду директора ТОВ "Магазин №451", будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, 23 січня 2008 року повторно вчинила замах на розтрату майна ТОВ "Магазин №451" - нежитлового приміщення вартістю 2350000 грн. Так, засуджена разом із невстановленою особою виготовила неправдивий протокол №12 загальних зборів засновників ТОВ "Магазин №451" від 22.01.2008 р. про передачу товариством в іпотеку ЗАТ "ОТП Банк" у якості забезпечення для отримання ОСОБА_6 кредиту в сумі 474000 доларів США належне ТОВ "Магазин №451" нежиле приміщення, скріпила печаткою ТОВ "Магазин №451", а невстановлена слідством особа розписалась від імені засновників товариства ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, ввівши в оману бухгалтера товариства ОСОБА_9, надала їй вищевказаний документ, і остання 23 січня 2008 року як представник ТОВ "Магазин №451" уклала із ЗАТ "ОТП Банк" договір іпотеки, на підставі чого засуджена отримала кредитні кошти, які не мала наміру повертати, в сумі 474000 доларів США, чим ТОВ "Магазин №451" було б завдано шкоду в особливо великих розмірах на суму 2350000 грн., однак, вчинивши вищевказані злочинні дії, безпосередньо направлені на розтрату майна ТОВ "Магазин №451", ОСОБА_6 не змогла довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки 6 серпня 2008 була затримана працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд. Посилається на невідповідність призначеного засудженій покарання тяжкості вчинених злочинів та її особі внаслідок м’якості,

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та пом’якшити призначене засудженій покарання, обравши його у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки. Крім того, просить звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора та вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, міркування потерпілих та їх представників, які підтримали думку прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, та правильність кваліфікації дій засудженої в касаційних скаргах не оспорюються.

Викладені в касаційних скаргах доводи про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості злочинів та особі засудженої не відповідають обставинам, викладеним у вироку. Так, при призначенні покарання засудженій суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженої, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Зокрема, взяв до уваги, що засуджена вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, вчинила злочини, два з яких є особливо тяжкими, заподіяну шкоду ОСОБА_6 не відшкодувала. Обране покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Підстав вважати покарання явно несправедливим внаслідок м’якості, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає. Також не убачається підстав і для пом’якшення ОСОБА_6 покарання та для її звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, про що просить захисник у своїй касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_6, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.