Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.

суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.

за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні 16 лютого 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2008року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2011 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2008року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із трирічним іспитовим строком.

За обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189 та ч.2 ст. 122 КК України щодо потерпілого ОСОБА_8 у зв'язку з подіями, які відбувалися 18 липня 2004 року, ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_7,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині виправдання за епізодом вимагання та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень щодо ОСОБА_8 за ч.3 ст. 189, ч. 2 ст. 122 КК України скасовано із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд. Цей же вирок щодо ОСОБА_1 ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 296 КК України змінено, ухвалено вважати його засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно визначено 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробувальнням із трирічним іспитовим строком.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_1, а також щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджені за те, що вони, за обставин, викладених у вироку, 16 грудня 2006 року, приблизно о 13-й годині, біля будинку АДРЕСА_1, де проводилися громадсько-масові заходи: мітинг та суботник за участю великої кількості осіб, між якими виник конфлікт, діючи з хуліганських спонукань, в групі осіб грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Також, під час цих подій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умисно заподіяли кільком особам тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного засудженим покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок мякості. Справу просить направити на новий судовий розгляд. Вважає необґрунтованим висновок суду щодо відсутності вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб, а також відсутності кваліфікуючої ознаки хуліганських дій, поєднаних із опорам громадянам, які охороняють громадський порядок та спричинення тілесних ушкоджень з метою примусу до певних дій, що потягло безпідставну, на думку прокурора, перекваліфікацію дій засуджених з ч. 3 на ч.2 ст. 296 КК України та з ч. 2 на ч. 1 ст. 122 КК України. Посилається на однобічність та неповноту судового слідства, внаслідок чого діям засуджених дана неправильна юридична оцінка, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції. Також прокурор посилається на мякість призначеного засудженим покарання та безпідставне їх звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, обставини, що пом?якшують або обтяжують покарання. В цій частині вироку, зокрема, наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення.

Зі змісту вироку видно, що у даній справі суд не дотримався вимог закону. Так, суд дійшов висновку про відсутність у діях засуджених кваліфікуючих ознак вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуючої ознаки хуліганських дій, поєднаних із опором громадянам, які охороняють громадський порядок, та спричинення тілесних ушкоджень з метою примусу до певних дій. Однак, при цьому суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_1 та інші особи у період з 11 по 16 грудня 2006 року у декількох місцях здійснювали збори фізично підготовлених молодих чоловіків, які мали брати участь в акції, під час якої передбачалося застосування фізичної сили, чоловікам щоденно сплачувалася грошова винагорода. З показань свідка ОСОБА_12 убачається, що йому заздалегідь було відомо про те, що для участі в акції, яка відбуватиметься на вулиці Клочковській у м. Харкові, запрошуються спортсмени силових видів спорту. Суд також не проаналізував показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які показали, що молоді чоловіки були попереджені про необхідність мати під час подій білі рукавички для того, щоб легко впізнавати та не побити один одного під час подій. Про організованість молодих чоловіків, на яких під час подій були одягнуті білі рукавички, також показували потерпілі ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та інші. Крім того, поза увагою суду залишилося, що потерпілий ОСОБА_30 був побитий у звязку з тим, що намагався не допустити незаконного знесення огорожі, посилаючись при цьому на відповідні документи, які демонстрував.

За таких обставин, рішення суду про перекваліфікацію дії засуджених з ч.3 ст. 296 на ч.2 ст. 296 КК України та з ч.2 ст. 122 на ч. 1 ст. 122 КК України прийняте без урахування всіх обставин справи та є необґрунтованим.

На переконання колегії суддів, неправильна кваліфікація дій засуджених потягла призначення їм покарання, що не відповідає їх особам та ступеню тяжкості вчинених злочинів внаслідок мякості. Також, звільняючи засуджених від відбування призначеного покарання, суд не взяв до уваги усіх обставин справи та застосував ст. 75 КК України, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон, оскільки таке рішення не сприятиме виправленню засуджених та попередженню нових злочинів.

Апеляційний суд, перевіряючи справу за апеляцією прокурора, не надав належної оцінки доводам прокурора щодо безпідставної перекваліфікації судом дій засуджених, мякості призначеного їм покарання та необґрунтованого застосування ст. 75 КК України.

На підставі наведеного, згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України, у звязку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час нового розгляду суду необхідно повно і всебічно розглянути справу, надати усім доказам належної оцінки, правильно кваліфікувати дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та постановити законне й обґрунтоване рішення. В разі, якщо під час судового розгляду підтвердиться обвинувачення у тому ж обємі, що предявлялося засудженим раніше, то їх звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням кримінального закону.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2008року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 лютого 2011 року щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.