Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Тельнікової І.Г., Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Тилика Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 17 лютого 2011 року справу за касаційними скаргами першого заступника прокурора Чернігівської області та законного представника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7 липня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України,

не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців, з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути солідарно з засудженого ОСОБА_3 та законного представника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 18049 грн. 94 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди та по 679, 09 грн. судових витрат за проведення експертиз.

За вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_3, визнано винними у тому, що вони за попередньою змовою 3 липня 2009 року приблизно о

01 год., проникли у приміщення торгової палатки, що розташована на території торгової бази "Віско" по АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 18049,94 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку у зв’язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що під час розгляду справи були порушені вимоги ст. 299 КПК України, оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 визнавали цивільний позов лише частково. Також вважає, що суд безпідставно стягнув з законного представника ОСОБА_2 суму матеріальної, моральної шкоди, оскільки на момент постановлення вироку ОСОБА_1 досяг повноліття і мав повну цивільну дієздатність.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити вирок в частині стягнення з нього, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_1, сум матеріальної і моральної шкоди тому, що на час постановлення вироку його син набув повної цивільної дієздатності.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведено зібраними у справі доказами, перевіреними судом у порядку, передбаченому ст. 299 КПК України, зокрема їх показаннями, в яких вони визнали себе повністю винними та показаннями потерпілого, іншими матеріалами кримінальної справи, перевіреними судом у порядку ст. 299 КПК України . Злочинні дії ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 призначено з урахуванням положень ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для їх виправлення, що в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. Згідно з ч. 4 ст. 299 КПК України, якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного.

Як вбачається із протоколу судового засідання, суд допитав підсудних і потерпілого в об’ємі пред’явленого обвинувачення і заявленого цивільного позову. У своїх показаннях ОСОБА_1 і ОСОБА_3 повністю визнали пред’явлене обвинувачення, не оспорювали фактичні обставини вчинення злочину та розмір завданої матеріальної шкоди, висловили незгоду лише з розміром заявленої до стягнення моральної шкоди. Їх показання узгоджуються з показаннями допитаного у судовому засіданні потерпілого, який обґрунтував розміри цивільного позову щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Після допиту підсудних і потерпілого щодо фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, суд, погодившись з пропозицією прокурора, який брав участь у розгляді справи, обмежився дослідженням даних, які характеризують особи підсудних. Питання про обсяг доказів, які будуть досліджуватися, суд правильно вирішив після допиту підсудних і потерпілого, який інших доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, крім показань у судовому засіданні не надавав ні під час досудового слідства, ні у суді. Такий порядок, передбачений ч. 4 ст. 299 КПК України, а тому посилання у касаційній скарзі прокурора на порушення вимог ст. 299 КПК України не обгрунтовані .

Разом з тим, суд при вирішенні цивільного позову ОСОБА_4 допустив порушення норм кримінально-процесуального законодавства.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що на час постановлення вироку ОСОБА_1 виповнилося 19 років, він набув повної цивільної дієздатності, не врахував, що він частково відшкодував потерпілому матеріальну шкоду в сумі 600 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 1 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

За таких обставин, судом безпідставно стягнуто з законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_1 – ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційних скарг частково.

З урахуванням наведеного вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову, а кримінальна справа направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги першого заступника прокурора Чернігівської області та законного представника засудженого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 7 липня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У решті вирок суду щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_1 залишити без зміни.