2а-10472/11/2670 Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток - 06.11.2012 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»постанову до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Позивач Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2007 №0000484310/3 про визначення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 109 059,02 грн, у т.ч. 6 706,01 грн -основний платіж; 3 353,01 грн - штрафні (фінансові) санкції) та від 07.12.2007 року №0001014310/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 11 462 845,64 грн, у т.ч. 5 434 431,58 грн -основний платіж; 6 028 415,06 грн -штрафні (фінансові санкції).

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 07.12.2007 року № 0001014310/03 в частині суми 129673,10 грн, із яких 86 448,74 грн -основний платіж, 43 224,37 грн -штрафні санкції, у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків проведено перевірку ЗАТ «ОБП Банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.204 року по 30.09.2006 року за наслідками якого складено акт № 387/43-10/21685166 від 19.04.2007 року, яким встановлені наступні порушення, зокрема:

-п.1.32 ст. 1; пп. 4.1.2, 4.1.6 п.4.1 ст. 4; п.5.1, пп. 5.2.1, 5.2.4 п.5.2.4 п.5.2; пп. 5.3.9 п.5.3; пп.5.44, пп.5.4.4, 5.4.6,5.4.8 п.5.4 ст. 5; пп.7.3.8 п.7.3 ст. 7; пп.8.1.1, п.8.1.2 п.8.1; пп. 8.2.2 п. 8.2; пп. 8.3.1, 8.3.2 п.8.3; пп. 8.4.1, 8.4.4 п.8.4; пп.8.6.1 п.8.6; пп. 8.7.1 п. 8.7; пп. 8.8.1 п.8.8 ст.8; пп. 11.3.6 п.11.3 ст 11; пп.12.2.1, 12.2.2, 12.2.4 п.12.2 ст. 12 Закону України №334 /94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 5 549 207,21грн, у т.ч. по періодах:

1 квартал 2004 року - 149777,22 грн;

1 півріччя 2004 року - 1365327,30 грн;

3 квартал 2004 року - 1308477,27 грн;

2004 рік - 1703248,89 грн.

1 квартал 2005 року - 572869,05 грн;

1 півріччя 2005 року - 2031795,84 грн;

3 квартал 2005 року - 1373789,71 грн;

2005 рік - 1402687,67 грн.

1 квартал 2006 року - 657191,36 грн;

1 півріччя 2006 року - 2808924

На акт перевірки позивачем 24.04.2007 року було подано заперечення за наслідками розгляду яких відповідачем висновок перевірки залишено без змін про що позивача повідомлено листом від 27.04.2007 року.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2007 року № 0000474310/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11638669,33 грн, у т.ч. 5549207,21 грн -основний платіж, 6089462,12 грн -штрафні (фінансові) санкції).

Подана позивачем скарга від 13.07.2007 року на рішення СДПІ задоволена частково, скасовано повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 14037,75 грн та частину штрафних санкцій.

19.07.2007 року СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000654310/1, яким позивачу визначено податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток у сумі 11 613 953,45 грн, у т.ч. 5 535 169,46 грн - основний платіж, 6 078 783,99 грн -штрафні (фінансові) санкції.

28.09.2007 року СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000654310/2, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11 613 953,45 грн, у т.ч. 5 535 169,46 грн -основний платіж, 6 078 783,99 грн -штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до рішення ДПА України від 30.11.2007 року № 11967/6\25-0115 вищезазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 60 355,92 грн, відповідну частину застосованого штрафу скасовано у зв»язку з вірним відображенням у податковому обліку операцій з іноземною валютою та помилковістю висновку щодо неправомірного не включення 241 423,68 грн до доходів.

На підставі акта перевірки № 387/43-10/21685166 від 19.04.2007 року та рішення ДПА України від 30.11.2007 року № 11967/6\25-0115, СДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 07.12.2007 року № 0001014310/3, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11 523 419,58 грн, у т.ч. 5 474 813,54 -основний платіж, 6 048 606,094 грн -штрафні (фінансові) санкції.

Позивач частково сплатив донараховані податкові зобов'язання в сумі 40 381,96 грн та штраф в розмірі 20 190,98 грн.

Крім того, позивач придбав для використання в господарській діяльності обладнання, зокрема: системи безпеки (охоронно-тривожні сигналізації, охоронний відеонагляд, контроль доступу, пожежна сигналізація, оповіщення про пожежу та газового пожежегасіння), комутатори, проектом мультимедійний, які відповідно до конструкції та функціонального призначення були віднесені до другої та четвертої груп основних фондів і проведено амортизацію їх балансової вартості за встановленими нормами (включаючи витрати на їх монтаж, наладку, введення в експлуатацію).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо віднесення податковим органом автоматичної охоронно-пожежної сигналізації, охоронно-тривожної сигналізації до 1 групи основних фондів, а мультимедійний проектор, комутатори до 2 групи основних фондів.

Відповідно до Положення (стандарту) 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000року (z0288-00) , об»єкт основних засобів -це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з»єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс -певну роботі тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів або частини такого активу, що контролюється підприємством.

У випадку, коли один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації) кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об»єкт основних засобів.

Системи безпеки (охоронно-тривожні сигналізації, пожежна сигналізація, тощо) є самостійними по відношенню до будівлі, в якій вони облаштовані, об'єктами основних фондів, здатними виконувати свої функції як відокремлений комплекс конструктивно з»єднаних предметів, що мають однаковий строк корисного використання і призначення, а отже системи безпеки не можуть бути віднесені до будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв у відповідача не було підстав для зменшення в податковому обліку нарахованої позивачем амортизації на балансову вартість цього обладнання з посиланням на необхідність застосування норм амортизації, встановлених для основних фондів 1 групи.

Відсутні у відповідача і підстави для зменшення в податковому обліку нарахованої позивачем амортизації на балансову вартість мультимедійного проектору та комутаторів з посиланням на необхідність застосування норм амортизації, встановлених для основних фондів 2 групи.

Мультимедійний проектом придбаний Запорізькою філією використовується у виробничих цілях з метою зчитування та виводу інформації з комп'ютера і в інших цілях не використовується.

Щодо телефонних апаратів Cisco 7940 та Cisco 7905 з комутаторами то вони є єдиним комплексом, який може використовуватися у господарській діяльності тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що технічні характеристики мільтимедійного проектора та комутаторів, а також їх функціональне призначення та використання у виробничій діяльності позивача у складі комплексів ( з»єднання з комп'ютером та телефонними апаратами), а не самостійно, відходять під визначення основних фондів четвертої групи, а отже позивачем правильно було нараховано амортизацію на балансову вартість цих пристроїв.

З цих підстав податкове повідомлення-рішення СДПІ від 07.12.2007 року № 0001014310/3 підлягає скасуванню в частині суми 129 673,10 грн, у т.ч. 86 448,74 грн -основний платіж; 43 224,37 грн -штрафні санкції. В іншій частині, як правильно зазначив суд першої інстанції, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2007 року відсутні.

Крім того, колегія суддів враховує наступні встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Позивач ПАТ «ОТП Банк»є платником ПДВ та одночасно здійснює як операції, що оподатковуються ПДВ, так і операції, що звільнені від оподаткування.

Так, позивач придбав у перевіряємий період легкові автомобілі.

Підпунктом 7.4.2 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів.

Аналогічної норми Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) на час виникнення правовідносин між сторонами не містив, проте вищезазначена норма визначена підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону, яка є спеціальною з питань оподаткування податком на додану вартість та відповідає нормі, встановленій п.11.4 ст. 11 цього Закону, згідно з якою зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до Закону про ПДВ окремим законом з питань оподаткування цим податком.

Відповідно до пп.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону України №167/97 у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що позивач є платником ПДВ і одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються ПДВ та не є об'єктом оподаткування.

Підпунктом 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 Закону України № 334/94 визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно пп.8.3.2 п.8.3 ст. 8 Закону №334/94 при визначені балансової вартості групи основних фондів балансова вартість групи збільшується на суму витрат, понесених на придбання основних фондів.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно збільшив балансову вартість автомобілів на суму податку на додану вартість, сплаченого при купівлі автомобілів.

Крім того, суд враховує, що позивач суму валових витрат не збільшував на суму податку на додану вартість, яка була сплачена у складі вартості придбаних автомобілів.

Щодо порушень пп.4.1.4, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5, пп.12.2.1, пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України № 334/94, як те зазначено податковим органом в акті перевірки, то суд вважає, що позивач правомірно не включив до складу валових доходів суму 2 202 567,10 грн розформованого страхового резерву під надані гарантії та включив до валових витрат суму 19 140 286,59 грн сформованного страхового резерву під надані гарантії.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -5.7 цієї статті.

Так, відповідно до пп. 5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до резервів у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Згідно з пп.12.2.1, 12.2.2 п.12.2 ст. 12 Закону №334/94 банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, за виключенням позабалансових, крім гарантій, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат. Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати:

для комерційних банків - 20 відсотків (на період до 1 січня 2011 року - 40 відсотків, на період з 1 січня 2011 року до 1 січня 2012 року - 30 відсотків) суми фактичної заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у підпункті 12.2.1, а саме суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів, на останній робочий день звітного податкового періоду.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року (2121-14) , зокрема ст. 36 Закону визначено, що банки зобов'язані формувати резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 року (z0474-00) затверджено Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

Так, згідно з п.3 Положення, установлено, що банки зобов'язані здійснювати формування резервів під кредитні ризики за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, та за простроченими на строк понад 30 днів нарахованими доходами за кредитними операціями відповідно до пунктів 1.6, 1.7, 8.2 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, починаючи з 1 січня 2001 року.

За змістом зазначеного Положення, кредитні операції -це вид активних операцій, повязаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняття зобовязань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантіій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов»язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобовязання на сплату процентів та інших зборіва з такої суми (відстрочення платежів).

Також пп.1.4 п.1 Положення встановлено перелік заборгованості за кредитними операціями, за якими обовязково формується резерв, зокрема: гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, що надані банком (позабалансові рахунки (000,9001,9002,9003); гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків) ( позабалансові рахунки 9020,9023).

Отже, чиним законодавством України чітко встановлені вимоги щодо створення банками страхового резерву, що підлягає віднесенню до складу валових витрат, за гарантіями та іншими позабалансовими інструментами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно відніс витрати на формування страхового резерву за операціями з надання банківських гарантій до складу валових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»задовольнити, постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову наступного змісту:

«Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками № 0001014310/3 від 07.12.2007 року в частині податкових зобов'язань на суму 11 333 172,54 грн, у тому числі основних платежів 5 347 982,85 грн та штрафних санкцій на суму 5 985 190,69 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року залишити без змін.

постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.