Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Сахна Р.І., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника – ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2010 року,

вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 12 липня 2010 року засуджено:

ОСОБА_3,

1981 року народження, громадянина України, не

судимого,

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого;

ОСОБА_1,

1981 року народження, громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

Судом постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 600 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 грн.

Вироком апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2010 року вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 12 липня 2010 року в частині призначення покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було скасовано та призначено:

ОСОБА_3 – за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України – 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 263 КК України – 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання за сукупністю злочинів призначено у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого;

ОСОБА_1 – за ч. 3 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого; за ч. 1 ст. 263 КК України – 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначено у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 засуджено за те, що 22 травня 2007 року близько 21 години 30 хвилин за попередньою змовою групою осіб вчинили розбійний напад на ОСОБА_4 з проникненням до його житла. При цьому погрожували застосуванням обрізу, прикували до батареї, катували із застосуванням електричного струму та припалюючи тіло цигарками, вставили у рот кляп з облитої ефірним спиртом серветки та вимагали від потерпілого видати грошові кошти. Після цього заволоділи майном ОСОБА_4 на загальну суму 1600 гривень та з місця вчинення злочину зникли. Діями засуджених ОСОБА_4 було заподіяно легкі тілесні ушкодження.

Крім того, наприкінці травня 2007 року ОСОБА_3 незаконно придбав обріз мисливської рушниці, який знайшов у лісосмузі, а під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 засуджені відкрито викрали, крім іншого майна, також мисливський ніж, який є холодною зброєю, та сховали його у лісосмузі по вул. Краснодонській у м. Луганську.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його захисник – ОСОБА_2 просять вирок апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2010 року скасувати в зв’язку з суворістю призначеного покарання та залишити в силі вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 12 липня 2010 року. Вказують, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання не в повній мірі врахував пом’якшуючі обставини, а саме: що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, активно сприяв розкриттю злочину, має ряд хронічних захворювань, а також те, що приводом для вчинення злочину відносно ОСОБА_4 стала неправильна поведінка останнього щодо знайомої ОСОБА_3 Просять змінити розмір цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 і задовольнити позов, виходячи з обставин справи, матеріального стану засудженого та його родини. У касаційній скарзі засуджений та його захисник – ОСОБА_2 просять суд касаційної інстанції виправити дату взяття під варту ОСОБА_1 вказану в вироку апеляційного суду від 21 вересня 2010 року, з 6 липня 2007 року на 4 липня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2, яка підтримала свою касаційну скаргу в інтересах засудженого ОСОБА_1 і просила її задовольнити, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника – ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2010 року – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними в ній та перевіреними у судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Дії засуджених кваліфіковані правильно: ОСОБА_3 за - ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_1 за - ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Доводи в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника про залишення без зміни вироку суду першої інстанції та скасування вироку апеляційного суду із підстав призначення засудженому ОСОБА_1 занадто суворого покарання, є безпідставними.

Так, при призначенні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 покарання апеляційний суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи винних та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги, що відповідно до ст. 12 КК України вчинені засудженими злочини є тяжким і особливо тяжким.

З огляду на вирок, апеляційний суд урахував і сукупність обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_1, дані про особи винних, зокрема і ті на які посилаються засуджений і захисник в касаційних скаргах і призначив ОСОБА_1 мінімальне, передбачене санкцією ч. 3 ст. 187 КК України покарання.

Цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди судом вирішено відповідно до вимог закону з наведенням у вироку відповідних мотивів, на підставі доказів, які є у справі.

Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд не встановив належних підстав для призначення ОСОБА_1 покарання більш м’якого, ніж передбачено законом, за яким його засуджено і дійшов правильного висновку про можливість виправлення засуджених під час реального відбування покарання.

Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та попередження нових злочинів й таким, яке не можна визнати невиправдано суворим, як про це засуджений і захисник зазначають у касаційних скаргах.

В частині виправлення дати затримання засудженого ОСОБА_1 вказану в вироку апеляційного суду від 21 вересня 2010 року з 6 липня 2007 року на 4 липня 2007 року, дане клопотання підлягає розгляду апеляційним судом в порядку ст.ст. 409- 411 КПК України.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника – ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 – без змін.