Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2010 року.

Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 липня 2010 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки із покладенням на нього обов’язку повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції про зміну місця проживання, навчання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 23 листопада 2009 року близько 20 години на 364 кілометр пікет 2 перегону Чорторийськ-Рафалівка Львівської залізниці, поблизу м. Кузнецовськ Рівненської області, проник в кімнату обігріву відокремленого підприємства Сарненська дистанція колії ДТГО Львівська залізниця, звідки таємно викрав інструмент суворого обліку, а саме: домкрат двадцятитонний вартістю 1708 грн. 09 коп., домкрат восьмитонний вартістю 4615 грн., струбцини в кількості 4 штуки вартістю 254 грн. 37 коп. за один на суму 1017 грн. 48 коп., лапи костильні в кількості 5 штук вартістю 22 грн. 65 коп. за одну на суму 113 грн. 21 коп., ключі стикові в кількості 3 штуки вартістю 8 грн. 88 коп. за один на суму 26 грн. 64 коп., ломи гостроконечні в кількості 6 штук вартістю 36 грн. 92 коп. за один на суму 221 грн. 52 коп., чим завдав майнові збитки відокремленого підрозділу Сарненська дистанція колії ДТГО Львівська залізниця на суму 7701 грн. 94 коп.

У касаційній скарзі заступник прокурора Рівненської області доводить, що суд призначив ОСОБА_5 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу, безпідставно застосував ст. 75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням. Просить вирок скасувати за м’якістю призначеного ОСОБА_5 із застосуванням ст. 75 КК України покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_5 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду щодо нього – без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину не заперечується в касаційній скарзі.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні засудженому покарання суд правильно врахував характер і ступінь тяжкості цього злочину, дані про особу ОСОБА_5, пом’якшуючі покарання обставини - його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди до постановлення рішення суду, дані про особу засудженого.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме обставини та дані про особу засудженого, окрім тих, які враховувалися при призначенні покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, давали підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

При цьому, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину і засуджувався, у тому числі, й із застосуванням ст. 75 КК України. Через досить короткий проміжуток часу після закінчення іспитового строку не став на шлях виправлення, а продовжив займатися злочинною діяльністю.

Це породжує сумнів у тому, що звільнення від відбування покарання з випробуванням сприятиме його меті – виправленню засудженого та запобіганню вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Та обставина, що ОСОБА_5 перебував на лікуванні у зв’язку з двобічним переломом нижньої щелепи, не давала підстав вважати можливим його виправлення без відбування покарання.

Тому колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України через його м’якість не є необхідним й достатнім для виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

На невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого та його особі внаслідок м’якості звертав увагу у своїй апеляції прокурор, проте апеляційний суд у порушення вимог ст. 377 КПК України, ретельно не проаналізувавши його доводи та не навівши докладних мотивів прийнятого рішення, залишив указану апеляцію без задоволення, а вирок районного суду - без зміни.

З огляду на це ухвала суду апеляційної інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою.

Оскільки зазначені у касаційній скарзі прокурора порушення закону при призначенні ОСОБА_5 покарання судом першої інстанції можуть бути перевірені та усунуті при наявності до того підстав апеляційним судом, колегія суддів касаційного суду вважає можливим скасувати лише ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв’язку з чим касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен ретельно перевірити доводи апеляції прокурора й прийняти належне рішення та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно із вимогами закону.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.