Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Орлянської В.І.

суддів Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.

з участю прокурора – Тилика Т.М.

захисника - ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 286 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

З ОСОБА_2 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 200 000 грв. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 31 жовтня 2009 року о 18 год. 30 хв., будучи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи транспортним засобом – автомобілем "БМВ -520", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта зі швидкістю не менше 82,9 км/год., на 663 км. +20 м. вказаної дороги, в районі с. Лозове Сімферопольського району АР Крим порушив п. 2.3 "б", п. 12.3, п. 12.4. п.12.9 "б". п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , в результаті чого здійснив наїзд на інспектора ДПС при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим молодшого сержанта міліції ОСОБА_4, який з метою виконання своїх службових обов’язків переходив проїзну частину дороги до зупиненого ним автомобіля. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 загинув на місці.

ОСОБА_2, поставивши потерпілого ОСОБА_4 у небезпечний для життя стан, маючи можливість надати йому реальну допомогу, умисно, з метою уникнути відповідальності за вчинене, з місця дорожньо-транспортної пригоди зник.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не оспорюючи по суті фактичних обставин, доведеності вини та правильної кваліфікації, просить вирок та ухвалу відносно засудженого змінити та пом’якшити покарання. Вважає, що суд не прийняв до уваги факт спільної вини як водія, так і загиблого, при винесенні рішення послався тільки на обтяжуючі обставини, без врахування особи винного, а тому, на його думку, судове рішення не відповідає вимогам кримінального закону. Крім того, захисник просить зменшити цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що потягло смерть потерпілого ОСОБА_4 та завідомо залишення його в небезпеці, ґрунтуються на досліджених та перевірених судами першої та апеляційної інстанцій доказами, яким дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України.

Показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколом огляду місця події, протоколом відтворення обстановки і обставин подій та іншими доказами, які досліджувалися судами першої та апеляційної інстанції, підтверджено, що зіткнення відбулося на проїзній частині дороги, коли потерпілий переходив дорогу, виконуючи свої службові обов’язків, вжив всіх заходів для безпечного переходу, чим спростовуються доводи касаційної скарги з приводу порушення ПДР ОСОБА_4

Дії засудженого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання судом враховані характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини справи, дані про особу засудженого, а також те, що своєї вини він не визнав, шкоди потерпілому не відшкодував. Крім того, судом не встановлено обставини, які пом’якшують покарання, натомість визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

За таких обставин суд правильно обрав ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, визначаючи ОСОБА_2 розмір призначеного покарання, суд не в достатній мірі врахував дані про особу засудженого і конкретні обставини справи, що обумовило призначення йому покарання, яке є несправедливим внаслідок суворості.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку, страждає на ряд хронічних захворювань.

За наявності зазначених обставин та даних про особу засудженого колегія суддів вважає можливим пом’якшити ОСОБА_2 покарання, призначене за ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди судом вирішено відповідно до вимог закону, касаційних підстав вважати, що цивільний позов задоволено неправильно, немає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити: пом’якшити призначене йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України до 6 років позбавленням волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

В решті вирок та ухвалу залишити без зміни.