Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Орлянської В.І.

суддів - Марчук Н.О., Пузиревського Є.Б.

з участю прокурора – Сенюк В.О.

розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 червня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого 8.04.2010 р. за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, звільненого з випробуванням і іспитовим строком на 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому визначено покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 серпня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни. Вирок щодо ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувався.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними в тому, що вони в період з 03.02.2010 р. по 08.02.2010 р. за попередньою змовою між собою, умисно, діючи таємно, повторно викрали із земельної ділянки - виноградника, що належить ОСОБА_3, поблизу с. Іванівці Мукачівського району Закарпатської області залізобетонні виноградні стовпчики, чим заподіяли останньому матеріальної шкоди на загальну суму 1020 грв. 60 коп.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, порушує питання про скасування вироку та ухвали внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, неправильного застосування кримінального закону, просить справу направити на новий судовий розгляд.

Вказує на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 321- 339 КПК України, а покарання ОСОБА_1 призначене, крім того, без врахування положень ст.ст. 72, 70 ч. 4 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала скаргу в повному обсязі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину та кваліфікація їх дій відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи і у касаційному порядку не оспорюються.

Згідно із роз’ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, а рішення суду, відповідно до цієї постанови, про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.

Під час судового розгляду судом не було встановлено жодної пом’якшуючої та обтяжуючої обставини. Однак суд, врахувавши дані про особи підсудних, те, що ОСОБА_1 визнав свою вину та характеризується посередньо, ОСОБА_2 свою вину визнав, характеризується позитивно, раніше не судимий, дійшов висновку про звільнення осіб від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком. При цьому суд у вироку жодним чином не мотивував необхідність призначення засудженим покарання саме у виді обмеження волі (хоча санкція ч. 2 ст. 185 КК України передбачає кілька видів покарання), та без будь-якого обґрунтування прийняв рішення про можливість їх звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Крім того, у вказаному вироку суд не зазначив, чому він не прийняв до уваги пом’якшуючі та обтяжуючі обставини, враховані досудовим слідством.

До того ж, суд першої інстанції достовірно встановивши в судовому засіданні, що ОСОБА_1 за вироком Мукачівського міськрайонного суду від 8 квітня 2010 року призначено покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік, яке він фактично не відбув, всупереч вимогам ч. 4 ст. 70 КК України не зарахував таке покарання.

Колегія суддів вважає також слушними доводи прокурора про недодержання судом першої інстанції при постановленні вироку вимог ст.ст. 321- 339 КПК України, оскільки показання свідків, потерпілого та засуджених повністю перекопійовані з обвинувального висновку (це ж стосується і протоколу судового засідання), що дає підстави стверджувати про відсутність аналізу судом усіх зібраних у справі доказів, встановлених у судовому засіданні під час розгляду справи, в їх сукупності з урахуванням фактичних обставин скоєння злочину. Крім того, всупереч вимогам ст. 335 КПК України, суд призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, не зазначивши, що вони судом визнані винними в скоєнні цього злочину.

Апеляційний суд при апеляційному провадженні не звернув уваги на допущені порушення судом першої інстанції і залишив вирок без зміни.

За таких обставин вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити обґрунтоване рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Закарпатської області задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 8 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 26 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж районного суду.