Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Єленіної Ж.М.,

суддів Григор’євої І.В., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника – адвоката

ОСОБА_1, на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 21 липня 2010 року,

вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України на п’ять років шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 21 липня 2010 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона у період часу з січня 2007 року по липень 2008 року в м. Тернополі під приводом вирішення Тернопільською міською радою питання про виділення в оренду земельних ділянок, нежитлового приміщення та будинку, віднесеного до пам’ятки архітектури, з подальшим його викупом, шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами приватних підприємців у великих розмірах. Зокрема, за викладених у вироку обставин, ОСОБА_2 заволоділа грошима ОСОБА_3 на загальну суму

88 180 гривень 78 копійок, ОСОБА_4 – 18 180 гривень, ОСОБА_5 –

103 525 гривень, ОСОБА_6 – 90 900 гривень.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 та пом’якшення призначеного покарання. При цьому посилається на обставини, що пом’якшують покарання, зокрема, вперше притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, щире каяття засудженої, наявність на її утриманні двох малолітніх дітей, незадовільний стан здоров'я, позитивні характеристики за місцем проживання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги і просив постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів, і захисник у касаційній скарзі його не оспорює.

Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом’якшують покарання, у тому числі й ті, на які посилається захисник у скарзі. Однак, зважаючи на те, що вчинений ОСОБА_2 злочин віднесено до категорії тяжких, є багатоепізодним, завдана потерпілим шкода не відшкодована, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення покарання у межах санкції ч. 3 ст. 190 КК України.

Колегія суддів уважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, доводи захисника, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.

У зв’язку із цим твердження в скарзі про призначення ОСОБА_2 надмірно суворого покарання є необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 21 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 – без задоволення.