Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.

суддів Квасневської Н.Д., Вільгушинського М.Й.

за участю прокурора Сенюк В.О.

захисника ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2011 рок у у м. Києві справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_3

Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2010 року засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 6615,95 грн. за лікування потерпілих та 2797,82 грн. судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_3 засуджений за те, що він 8 січня 2010 року близько 18 год. 35 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись по вул.Центральній у напрямку м.Іршава у с.Нові Ремети, після виконання маневру обгону автобусу порушив п. п. 1.10, 2.3 "б", 10.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3, 14.2 "б", 14.2 "г" Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не обрав безпечну швидкість, втратив контроль за рухом транспортного засобу та в стані некерованого заносу виїхав на праве узбіччя дороги, де скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які рухалися в попутному напрямку руху автомобіля. У результаті наїзду ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 з місця пригоди зник.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_3 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Просить виправдати ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 135 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину, оскільки обвинувачення засудженому у цій частині не було пред’явлено, доказів не зібрано. Крім того, захисник просить пом’якшити покарання, призначене засудженому за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу та просив виправдати засудженого за ч. 1 ст. 135 КК України, думку прокурора, яка вважала, що судові рішення необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Зі змісту вироку видно, що суд, всупереч зазначеним вимогам закону, не виклав у вироку обвинувачення, що пред’являлося ОСОБА_3 органом досудового слідства, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Не наведено щодо цього обвинувачення докази на обґрунтування висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 в цій частині.

Оскільки судом не сформульоване конкретне обвинувачення, не досліджено та не надано належної оцінки доказам у справі, то судові рішення в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України є необґрунтованими. У зв’язку з наведеним, виходячи з положень ч. 2 ст. 397, п. 3 ч. 1 ст. 396 КПК України колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення в цій частині, а справу – закрити за недоведеністю участі ОСОБА_3 на підставі п. 2 ст. 213 КПК України. За таких обставин підлягає виключенню з вироку і рішення суду про призначення засудженому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій за епізодом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не оспорюються в касаційній скарзі, а вина засудженого повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд надав правильну оцінку у вироку. Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б потягли скасування чи зміну вироку в цій частині, не встановлено.

Щодо покарання, призначеного ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, то воно є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. З вироку видно, що обираючи ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Тому підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, немає.

У зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням КПК України (1001-05) , на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України, вирок та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_3 підлягають зміні.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_3 змінити: скасувати в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 135 КК України, а справу в цій частині закрити за недоведеністю участі засудженого у вчиненні злочину. Виключити рішення суду про призначення засудженому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.