Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2010 року, якою вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року змінено.

вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за

ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 13 січня 2010 року приблизно о 04 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння за місцем свого проживання АДРЕСА_1, маючи умисел на вбивство ОСОБА_6, у ході сварки з останньою, наніс їй один удар кухонним ножем в область серця, однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області вказаний вирок змінено. Перекваліфіковані дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

ОСОБА_5 з урахуванням змін, внесених до вироку ухвалою апеляційного суду, визнано винуватим і засуджено за те, що він 13 січня 2010 року приблизно о 04 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння за місцем проживання ОСОБА_6, у ході сварки з останньою, наніс їй один удар кухонним ножем в область серця, спричинивши останній тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з безпідставністю перекваліфікації дій ОСОБА_5 та невідповідністю призначеного йому апеляційним судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Приймаючи рішення про спрямованість умислу винуватої особи, суд має виходити з сукупності всіх обставин вчиненого злочину. Також суд повинен ураховувати не тільки засоби, за допомогою яких було нанесено тілесні ушкодження, а й взаємостосунки винуватого з потерпілою, які передували злочину, характер дій винуватого під час вчинення злочину і після цього, причини припинення злочинних діянь.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зазначивши підстави, через які він визнав необгрунтованим вирок районного суду в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 15 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України, дійшов правильного висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_5 на ч. 1 ст. 121 КК України.

Зокрема, такий висновок апеляційного суду ґрунтується на показаннях потерпілої про те, що ОСОБА_5 раптово наніс їй один удар ножем у ході сварки. Після нанесеного удару став надавати їй допомогу, викликав швидку медичну допомогу. Під час досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_5, не заперечував факту заподіяння ножового поранення потерпілій у ході сварки, але незмінно підтверджував, що вбивати свою співмешканку не хотів. ОСОБА_5 також стверджував про відсутність наміру на вбивство потерпілої, зазначав, що як тільки вдарив потерпілу ножем, став надавати їй допомогу, а потім пішов до свідка ОСОБА_7 та з її мобільного телефону викликав швидку медичну допомогу. Зазначені обставини не були спростовані в судовому засіданні.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_5 наніс потерпілій удар ножем один раз, після чого ніж викинув з руки, хоча мав можливість при бажанні убити, нанести більше ударів, і йому ніхто не заважав це зробити.

Аналіз наявних у справі доказів дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_5, завдаючи потерпілій удар ножем у груди, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо допускав настання таких наслідків.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність у справі переконливих доказів щодо наявності у засудженого прямого умислу на вбивство потерпілої, яке не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_5

Що стосується доводів прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, то вони є непереконливими.

У відповідності до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні засудженому покарання апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, думку потерпілої у судовому засіданні суду першої інстанції, яка просила його суворо не карати, що злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння.

Призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

У зв’язку з наведеним колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.