5-162км11 Про одержання головою сільської ради хабара у великому розмірі - 24.02.2011 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 травня та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2010 року.

Вироком суду першої інстанції

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками в органах державної влади, місцевого самоуправління, на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишений без зміни. Виключено з вироку вказівку суду про отримання ОСОБА_3 хабара у великому розмірі.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що працюючи на посаді голови Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів, 23 березня 2009 року близько 09 години неподалік складів СВК "Свіяна", розташованих у селі Українка Вільнянського району Запорізької області, отримав хабар в сумі 1000 доларів США від ОСОБА_4 за надання останньому дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки із земель запасу для будівництва та обслуговуванню житлового будинку і господарських споруджень, яка знаходиться на території Дружелюбівської сільської ради.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та його собі. Зазначає, що судом не враховано в достатній мірі те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні неповнолітню доньку та дитину, яка досягла повноліття, проте у зв’язку навчанням знаходиться на його утриманні. Крім того, вказує, що суд не врахував стан його здоров’я і наявність на утриманні матері, яка потребує постійного догляду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, пояснення захисника, який підтримав касаційну та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Викладені у вироку суду висновки щодо винуватості ОСОБА_3 та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 368 КК України у вчиненні ним злочину за встановлених обставин відповідають доказам, дослідженим у судовому засіданні, і не оспорюються у скарзі.

Що ж стосується доводів касаційної скарги про суворість призначеного засудженому покарання, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій не вирішили питання про можливість призначення ОСОБА_3 покарання, не пов’язаного з ізоляцією від суспільства.

Крім того, в достатній мірі судами не враховано особу ОСОБА_3, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, хворів та на даний час хворіє рядом тяжких захворювань, що підтверджується довідками з Вільнянської виправної колонії від 17.01.2011 року та від 11.02.2011 року, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку. Також засуджений визнав вину, виявив щире каяття у вчиненні вказаного злочину та у даний час реально відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3 і застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши від відбування основного покарання з випробуванням та з встановленням іспитового строку, що відповідає вимогам закону і буде сприяти його виправленню та попередженню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

У зв’язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про можливість застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням, йому може бути призначено додаткове покарання лише у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками в органах державної влади, місцевого самоуправління, на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2010 року щодо ОСОБА_3 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покласти обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.