Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Пойди М.Ф.,

суддів Крижановського В.Я., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення, постановлені щодо нього.

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 5 березня 2010 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 25 жовтня 2009 року, приблизно о 20 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в 100 метрах від районної лікарні в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області на грунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс ОСОБА_2 численні удари руками та ногами по голові та тулубу, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких сталася смерть останнього.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 1 червня 2010 року вирок змінено: виключено з мотивувальної частини вироку рішення про те, що обтяжуючою вину обставиною є характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що потягло смерть потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень у зв’язку з суворістю призначеного йому покарання. Вважає, що призначена йому міра покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу. Вказує на те, що суд при призначенні йому покарання не врахував ряд обставин, що пом’якшують покарання. Просить призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора Кравченко Є.С., яка не підтримала касаційну скаргу засудженого і просила судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з таких підстав.

Суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, в достатній мірі врахував дані про особу засудженого, зокрема те, що свою вину у вчиненні злочину він визнав повністю, щиро розкаявся, вчинив злочин уперше, позитивно характеризується, добровільно відшкодував заподіяну шкоду. Саме сукупність цих пом’якшуючих обставин дала суду підстави для обрання засудженому ОСОБА_1 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 121 КК України.

У той самий час, проаналізувавши конкретні обставини справи, та з урахуванням того, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, суд не знайшов підстав для обрання ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1, відповідає характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину і особі винного та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для його пом’якшення, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 5 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 1 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.