Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В. (головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне підприємство "Торговельна група "ТФК" до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішень, стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, -

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Приватне підприємство "Торговельна група "ТФК" (далі - позивач) звернувся в Харківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішень про коригування митної вартості № 807000003/2014/000359/2 та № 807000003/2014/000361 від 23 квітня 2014 року, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь позивача 33419,84 грн..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року замінено неналежного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на належного - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що спірні рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості винесені з порушенням закону та не обгрунтовано.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Харківської митниці Міндоходів щодо прийняття рішень про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/000359/2 та № 807000003/2014/000361 від 23 квітня 2014 року.

Скасовано рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/000359/2 та № 807000003/2014/000361 від 23 квітня 2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 2 грудня 2013 року між позивачем та GUANGDONG MACHINER IMPORT EXPORT CO.LTD (Постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт (договір поставки № 02/12.2013), відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов'язується виготовити та поставити у власність позивача вироби згідно специфікацій.

Відповідно до специфікації від 4 грудня 2013 року (додаток № 1 до договору поставки № 02/12.2013), предметом договору є GH420B вертикальний упакований автомат, естакада, відвідний транспортер.

Відповідно до пункту 2.1. договору, загальна сума поставки складає 18000,00 доларів США.

Позивачем на виконання умов вищезазначеного договору сплачено на рахунок Постачальника грошові кошти в розмірі 5400 грн. та 12600 грн.

9 грудня 2013 року між позивачем та Jiangmen Xiecheng Machinery Co., Ltd Гонконг (Постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт (договір поставки № 113/12.2013), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується виготовити та поставити у власність позивача вироби згідно специфікацій.

Відповідно до специфікації від 9 грудня 2013 року (додаток 1 до договору поставки №113/12.2013), предметом договору є чиллер.

Згідно пункту 2.1 договору поставки № 113/12.2013, загальна сума поставки складає 6200 грн.

Позивачем на виконання умов вищезазначеного договору сплачено на рахунок Jiangmen Xiecheng Machinery Co., Ltd Гонконг грошові кошти у розмірі 6200 грн.

21 березня 2014 року на виконання вищевказаних договорів поставки для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем подано до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці Міндоходів електронні митні декларації № 807100000/2014/011067 на товар: водяний охолоджувач, потужність - 30,5 кВт, виробник: Jiangmen Xiecheng Machinery Co., Ltd, країна виробництва: CN, торгівельна марка: "Xiecheng", та № 807100000/2014/011020 на товар: обладнання для пакування сипучих продуктів у розібраному стані: GH420B вертикальна пакувальна машина, виробник: GUANGDONG MACHINER IMPORT & EXPORT CO.LTD, країна виробництва: CN, торгівельна марка: ARM частини обладнання для пакування сипучих продуктів: платформа, виробник: GUANGDONG MACHINER IMPORT EXPORT CO.LTD, країна виробництва: CN, торгівельна марка: ARM відвідний транспортер, виробник: GUANGDONG MACHINER IMPORT EXPORT CO.LTD, країна виробництва: CN, торгівельна марка: ARM.

Відповідачем при перевірці заявленої митної вартості товарів здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено, та встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару значно нижча ніж вартість подібних товарів. У зв'язку з тим, що документи, подані до митного оформлення, не в повній мірі підтверджували складові митної вартості та мали розбіжності, відповідачем направлено запити до відділу контролю за правильністю визначення митної вартості товарів щодо вирішення складного питання правильності визначення митної вартості товарів.

Посадовими особами відділу контролю за правильністю визначення митної вартості товарів проведено консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, що підтверджується направленими електронними повідомленнями.

У зв'язку з ненаданням документів до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товарів було скориговано за другорядним методом відповідно до статті 57 Митного кодексу України, про що 24 березня 2014 року прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807100000/2014/011020 та № 807100000/2014/011067 та видано картки відмови в митному оформленні товарів № 807100000/2014/00220 та № 807100000/2014/00223 з роз'ясненням вимог: подання нової ВМД з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до митного оформлення товарів подано всі наявні у нього документи.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем не надано суду в доказів які б свідчили про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що відповідачем не доведено наявності обставин визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України для витребування додаткових документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребування додаткових документів став факт спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), в зв'язку з чим митним органом здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів.

Відповідачем взято до уваги інформацію ПІК Інспектор 2006 про факт митного оформлення ідентичних товарів, у найближчій для митного оформлення час, оформлені іншим підприємством (при цьому помилково зазначено, що митне оформлення здійснювалось позивачем) за ціною угоди за митною декларацією від 4 лютого 2014 року № 807100000/2014/3858. Дана митна декларація також стала підставою для коригування митної вартості за другорядним методом.

Згідно із частинами першої, другої статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відповідно до пункту 6 статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведена та обставина, що ним при коригуванні митної вартості за другорядним методом здійснено всі належні дії для визначення вартості товарів, з дотриманням умов статті 59 Митного кодексу України, зокрема, враховано та проаналізовано ознаки оцінюваних товарів, та визначено різницю вартості із врахування всіх коштів та витрат.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідачем в порушення приписів Митного кодексу України (4495-17) здійснено визначення митної вартості товару не за ціною договору як за основним методом, а із застосування другорядного методу визначення митної вартості, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України (4495-17) , а отже позовні вимоги про визнання протиправними дії Харківської митниці Міндоходів по прийняттю рішень про коригування митної вартості № 807000003/2014/000359/2 та № 807000003/2014/000361 від 23 квітня 2014 року та про скасування рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 807000003/2014/000359/2 та № 807000003/2014/000361 від 23 квітня 2014 року підлягають задоволенню.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4496-VI, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із пунктом 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу; застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності; у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу; при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на корить позивача 33419,84 грн. суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що такі вимоги є передчасними.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З системного аналізу Податкового кодексу України (2755-17) вбачається, що повернення коштів здійснюється за заявою платника. Оскільки позивач не звертався до митного органу із заявою про повернення коштів, та не отримувало відмови, підстав для задоволення позову в цій частині вимог немає.

Отже, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили матеріали справи та винесли обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, апостанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.